«Мені є за кого воювати і я точно знаю, що ухвалив правильне рішення», – воїн сталевої сотки на псевдо Тяжик

Пан Андрій з липня 2024 року служить на посаді водія у батальйоні матеріального забезпечення 100-ї омбр.

Його історію розповіли на сторінці бригади у Фейсбуці.

Чоловік має псевдо Тяжик – такий позивний завдяки богатирській статурі йому дали ще у навчальному центрі під час проходження БЗВП.

У цивільному житті Андрій мав фах слюсаря-ремонтника. Упродовж 12 років працював на великій фірмі, яка спеціалізувалася на ремонті й обслуговуванні тракторів та іншої сільгосптехніки, пройшовши шлях від рядового працівника до начальника сервісної частини.«Думки йти до війська у мене були від початків повномасштабного вторгнення. Адже багато друзів служили, зокрема і в сталевій сотці. Коли вони приїжджали у відпустку і ми зустрічалися, ловив себе на думці, що почуваюся якось ніяково, – відверто розповідає Тяжик. – Одного дня я прокинувся із твердим переконанням, що настав мій час іти на захист Батьківщини. До речі, були й такі, хто мене відмовляв. Казали: «Не йди! Який з тебе воїн – ти навіть строчку не служив. Нащо воно тобі?» Але я того слухати не став. Бо якщо кожен придумає собі відмазку, то цей оскаженілий ворог дійде і до нашої Волині. А коли орки вже постукають у двері твого помешкання – пізно буде ставати воїном».

Читати ще: Столяр з волинського села третій рік нищить ворога в лавах сталевої сотки

Хоча пан Андрій служить у підрозділі, який відповідає за логістичне забезпечення, йому доводилося заступати на виконання безпосередньо і бойових завдань.«Разом із побратимами ми протягом двох тижнів були на позиціях під Торецьком. Буду відвертим: коли тільки заходили туди – добряче боявся. Але вдалося себе опанувати, – зізнається боєць. – Завдяки командуванню, яке чітко пояснило, що кожен із нас має робити, а також завдяки згуртованості та дисциплінованості наш підрозділ відбув визначений йому термін на передовій і у повному складі повернувся на базу».

У рідному Луцьку на Андрія нетерпеливо чекає його сім’я: дружина Любов та двійко дітей – дев’ятирічна донечка Марійка і п’ятирічний синок Ілля. До речі, про найрідніших людей бійцю постійно нагадує браслет-оберіг, який вони йому подарували.«Мені є за кого воювати і я точно знаю, що ухвалив правильне рішення, ставши до лав ЗСУ, – каже Тяжик. – Беззастережно вірю, що Україна зможе відстояти своє і здобути Перемогу».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---