Микола Томенко: «Таке «Євро», яке сьогодні готують чиновники, Україні не потрібне»

Віце-спікер українського парламенту зачастив до Луцька. Він каже, що Волинь та її обласний центр зокрема входять до тих небагатьох регіонів України, де успішно втілюються гуманітарні проекти, які політик визначив пріоритетними для своєї діяльності.
 
– Я завжди маю підтримку своїм ініціативам у Луцьку. Є й ідеї міського голови, які підтримую я. Зазвичай у нас популяризувалося будівництво футбольних майданчиків, які, на мою думку, є неефективними, а інша справа – багатофункціональні, де можна зіграти футбол, баскетбол та волейбол. У Луцьку ми відвідали такий об’єкт. Минув рік із часу, коли ми його відкривали. Я побачив, що він у нормальному стані, діти тренуються, тому вважаю, що підхід був правильний.
 
– Миколо Володимировичу, з Луцьким міським головою Богданом Шибою Вас пов’язує лише партнерство у проектах?
 
– Ми і партнери по проектах, і давні друзі. Працюємо разом не один рік і ніколи не підводили один одного.
 
– Політика не впливає на ці стосунки? Богдан Шиба рік тому залишив лави ВО «Батьківщина», і, більше того, лідери обласної партійної організації заявляли, що мали намір виключити його…
 
– Я завжди намагаюся в основі своїх відносин ставити цінності аж ніяк не партійні. Багато людей у нашій політичній силі це знають, а тому я не відчуваю дискомфорту. На фракції часто виникають дискусії стосовно якихось посад, на які не призначають справжнього бютівця… Я ж відстоюю ту точку зору, що в таких випадках має домінувати професіоналізм претендента. Після того, як Богдан Шиба перестав бути у БЮТ, я не побачив нічого поганого в місті чи щоб щось радикально змінилося в ньому самому.
 
– Ви часто буваєте на Волині. Чи зустрічаєтеся з головою обласної органiзації ВО «Батьківщина» Анатолієм Грицюком?
 
– Я не їжджу як якась посадова особа. Мене не треба зустрічати ні на кордоні, ні ще десь. Я ніколи не беру з собою ні помічників, ні прес-секретаря, бо в них вистачає роботи. Портфеля за мною також ніхто не носить, я їду тільки з водієм. Я проти всякого офіційного церемоніалу і зустрічаюся тільки з тим, iз ким втілюю проекти. Як тільки проект стосуватиметься участі обласної ради, буду активно співпрацювати з Анатолієм Грицюком.
 
– Повернімося до теми спортмайданчиків. Луцьк варто вважати показовим містом у цьому плані?
 
– Фізкультурно-оздоровча річ для багатьох мерів міст не є пріоритетною. Лише кілька міст, зокрема Луцьк і Полтава, пішли далеко вперед. У Києві влада усунулася від усього цього. Там є дорогі спорткомплекси, до яких народ не має доступу. Це, на жаль, є характерним для більшості міст. З державного бюджету фінансується програма «Хокей України», яка є дуже коштовною. Є три зимові палаци спорту, четвертий здається… Ціна цього проекту фантастично велика. Натомість у Луцьку досягнуто балансу між бізнесом і місцевою владою. Вважаю, що Луцьк є одним із кращих у плані реалізації проектів з фізичного виховання та оздоровлення.
 
– Ми говорили про спорт аматорський, але цікаво дізнатися Вашу думку стосовно того, що відбувається у керівництві спортом в цілому. Профільного міністра хочуть відправити у відставку, оскільки йому закидають зловживання в рамках будівництва спорткомплексу «Олімпійський», є проблеми із фінансуванням підготовки до зимових олімпійських ігор у Ванкувері, принаймні про таке вже публічно заявляли біатлоністи. Юрія Павленка варто звільнити з посади?
 
– Взагалі нинішня історія з «Євро» є поганою історією. На самому старті я казав, що думка про те, нібито «Євро-2012» є доброю фішкою для всіх політиків, є хибною. Іноді доходить до сміху, бо, виявляється, яму чи котлован гіпотетичного стадіону у Львові «оглядає» хтось двічі на день. Та досить же їх «оглядати», а варто щось робити. Ці всі інспекційні поїздки українських посадовців плюс конференції та семінари по «Євро» коштують стільки, що вже можна було би один об’єкт здати.
 
Я думаю, що це не лише проблема Павленка зокрема, а й Президента і Уряду. Просто на старті було визначено хибну стратегію роботи з «Євро». Можливо, вплинуло те, що це все стартувало, коли Урядом керував Янукович і мав свою стратегію, а Президент вирішив підстрахуватися і почав робити своє. Цей дуалізм зберігся до сьогодні. Навколо «Євро» багато незрозумілого. До цих пір ніхто не знає, чому до складу міст, де відбуватимуться матчі, не потрапив Дніпропетровськ. Я особисто не розумію. Ведуться якісь незрозумілі кулуарні ігри. Коли говорять щось про аеропорт, то для мене не аргумент, бо з аеропортами скрізь проблеми: й у Донецьку, й у Львові. Але ж у Дніпропетровську є принаймні стадіон.
 
Історія з НСК – найсумніша. Я особисто її досліджував. Маю на руках документи, в яких за підписом міністра сім’ї, молоді і спорту підготовлений проект постанови про дофінансування на мільярд і майже 200 мільйонів гривень. Уряд відхилив це за моїм наполяганням та вимогами інших політиків й експертів. Це ж абсурд: збільшувати фінансування, тоді як робоча сила подешевшала, будматеріали – також. Перший проект був затверджений на 1 мільярд 500 тисяч гривень. Потім ця сума зростала, а тепер ще хочуть мільярд. Я вважаю, що на підставі цього рішення уряду треба було зацікавитися, чому міністерство подає саме таку суму.
 
Я попередньо передивився матеріали тимчасової слідчої комісії. Вони дуже сумні. І маю сказати, що, читаючи їх, я не бачив партійних оцінок. Їх офіційно передадуть Прем’єру, в Генпрокуратуру та мені, як віце-спікеру, що курує в парламенті, зокрема, і спортивний напрямок. Але я вже їх бачив. Можу сказати вам, що там є така угода, підписана 16 грудня, згідно з якою до 25 грудня німецька фірма взялася освоїти 2,5 мільйона гривень на розробку робочого проекту туалету. Ви подумайте: проект туалету – 2,5 мільйона гривень! Мені так здається, що в Хусейна були дешевші туалети, ніж на НСК «Олімпійський». Чи, скажімо, 3,5 мільйона гривень – вартість робочого проекту артезіанської свердловини. Ті документи, які я прочитав, змушують задуматися і доводять, що використання коштів на НСК «Олімпійський», м’яко кажучи, не зовсім оптимальне.
 
– То міністра треба звільняти?
 
– Треба діяти так, щоб врятувати «Євро».
 
– Але його варто рятувати? Португальці розповідають, що набудували об’єктів, і вони зараз їм не служать... А в нас до того ж, якщо вірити документам, про які Ви говорите, ще й кошти розбазарюються.
 
– Я вважаю, що таке «Євро», яке сьогодні готують чиновники, Україні не потрібне. Ціна такого «Євро» є фантастичною для України, і невідомо, що ми виграємо. Я хочу бачити те «Євро», про яке мріяв, коли як віце-прем’єр проводив перші наради з підготовки до «Євро» і готував перші документи, коли радів у Кардіффі, як ми перемагали. Але те, що ми маємо сьогодні, – це антиєвро. Сьогодні люди при слові «Євро» «содрагаются», бо це ще кудись мільярд. Все, що у нас збудовано, – не за бюджетні кошти. При всій критиці Коломийського, стадіон у Дніпропетровську – його заслуга. При всій критиці Ахметова – стадіон у Донецьку на День шахтаря відкриватимуть завдяки йому. У Львові беруться кошти з бюджету – скандал на скандалі. Тобто проблеми не лише у Павленку чи Васюникові (Іван Васюник – віце-прем’єр-мністр України – «ВН»), хоча, на моє глибоке переконання, вони діють не адекватно інтересам держави в частині «Євро».
 
Поляки розробили досить жорстку схему контролю використання коштів. У нас на НСК «Олімпійський» виділяються гроші, створено наглядову раду, а вона жодного разу не збиралася. Виникає питання: а як же діляться гроші? За інформацією слідчої комісії, генеральний директор будівництва НСК має три громадянства. Про що можна говорити?
 
Я буду переконувати Прем’єра зробити спеціальне засідання уряду щодо підготовки до «Євро». А то всі керують і бояться бути непопулярними. Проблема Прем’єра яка? В неї вимагають гроші – вона дає, бо як не дасть, то скажуть, що вона проти «Євро». Механізму ж контролю чи перевірки немає ні на місцевому рівні, ні на рівні Уряду. Я думаю, щоб не осоромитися на весь світ, варто локалізувати цей конфлікт на рівні України. Ми боролися проти  торгового центру «Троїцький» і його знесли, а виявляється, на стадіоні є ще один торговий центр – і проти нього ніхто не бореться чомусь. Є маса речей, над якими треба працювати. Тобто я веду до того, що відставка Павленка – це локальна історія. Стратегічна історія – зрозуміти, як ми рухаємося до «Євро», щоб не зганьбитися ні в межах країни, ні в світі.
 
– Що скажете стосовно проблем із фінансування підготовки до Білої олімпіади?
 
– Довелося зробити радикальні кроки. Збірну команду скорочено. Я вважаю, що це правильний антикризовий крок і до олімпіади готуються тільки ті, хто може здобути медалі. Але навіть у цих умовах мені неодноразово доводилося апелювати, щоб були профінансовані збори тих же біатлоністів. Ми десь тиждень тому спілкувалися з президентом Федерації біатлону Володимиром Бринзаком на цю тему. У фігурного катання – своя історія, хоча там Павленко – почесний президент. Я вважаю, що стратегічно треба відділяти спорт і молодь в управлінській моделі. Бо ці дві галузі мають різні завдання і їм важко вжитися в одному міністерстві. Крім того, треба знаходити людей, які були б авторитетними у спорті і добрими менеджерами. Партійна і політична складова тут не спрацьовує...
 
Кілька днів тому приїжджала делегація UEFA. Зайшла в Міністерство, а там вимкнулися комп’ютери і світло. Спочатку подумали, що це провокація від Партії регіонів. Але, як з’ясувалося, просто міністерство вчасно не заплатило за компослуги. Якщо там таке діється, то про які стратегічні речі у спорті можна вести мову. Я схиляюся до того, щоб підготовку до олімпіади здійснював НОК, а Міністерство опікувалося винятково програмами «Спорт для всіх» та молодіжними проектами. Професійний спорт варто віддати НОКу і їм напряму забезпечити фінансування. Там працюють люди, які вигравали олімпіади, і розуміють, що і як треба робити. А то приходять президенти федерацій чи тренери, які колись були відомими спортсменами, і чекають, щоб їм із «барського плеча» дали тих 20 чи 30 тисяч. Це – принизливо.
 
– У той час, коли в нас на олімпійців видатки скорочують, Верховна рада, де Ви працюєте, за підрахунками газети «Сегодня», обійшлася українському народові тільки за останню сесію у 322, 4 мільйона гривень. Може, там також трохи варто економити, а не лише на олімпіаді?
 
– Газеті «Сегодня» варто звернутися до фракції Партії регіонів і порахувати, скільки вони заблокували часу на роботу Верховної Ради, і один зі співвласників газети Ренат Леонідович (Ренат Ахметов – народний депутат України від Партії регіонів – «ВН»), може, й поверне у держбюджет хоч трохи коштів. Справа в тому, що фінансування розраховане на працюючий парламент. Я можу сказати, що я своїми законопроектами приніс мільйонні прибутки до бюджету. Але ж неправильно і примітивно буде сказати, що платити треба Томенку, а тому, хто над законами не працює, – не платити (йдеться, зокрема про закон про підвищення акцизів на алкоголь, де я співавтор) . Кожен має робити свою роботу. Може, дійсно запропонувати такий варіант: якщо якась фракція блокує роботу ради, то компенсовує як за простій на виробництві.
 
– А не простіше платити депутату за роботу тоді, коли він власне нею займався або принаймні хоча би заявився в Раду?
 
– На моєму сайті є цікаві таблички, які саме відвідуваності й стосуються. Журналісти запропонували мені , щоб вивішував списки прогульників щомісяця, а не лише в кінці сесії. До слова, в мене багато конфліктів із депутатами, бо одні говорять, що забули підписатися зранку, а хтось там перечепився, впав і забув, що на сесії. Народ намагається оскаржити мої дані, але я ж людина з науки, тому в мене всі документи підписані керівниками секретаріатів комітетів і керівником секретаріату Верховної Ради України. Моя ідея – знати формулу автоматичного вирахування із зарплати. У нас же зарплату підписують голови комітетів, які, як правило, не хочуть конфліктувати, а тому виходить, що зарплата підписується і Томенку(одному з 18-ти, хто не пропускає засідань), і 9-ти народним депутатам, які практично всі засідання пропустили. Для мільярдерів, щоправда, аргумент – інший: не буде депутатської недоторканості, так вони і перестануть претендувати на парламент взагалі. В ідеалі в парламенті мають працювати професіонали, які готують та контролюють виконання законів.
 
– Чи підтримуєте Ви ідею вашої фракції стосовно позачергової сесії парламенту?
 
– Підтримую, але вважаю, що варто зробити певну паузу і трохи підготувати закони. Є два важливі закони, які треба прийняти: про рекапіталізацію банків, щоб отримати транш МВФ, та про вибори президента. Банківський закон полягає в тому, що варто прописати зрозумілу систему контролю. Якщо вести мову про решту законів, то я не бачу готовності до зняття депутатської недоторканості, до голосування фінансової підтримки «Нафтогазу» та низки інших законів. Поки що інтуїція мені підказує, що, зібравшись десь під кінець липня, ми проголосуємо президентський та банківський закони.
 
– На прес-конференції в Луцьку Ви сказали, що працюватиме в команді, яка буде формувати для Юлії Тимошенко стратегію перемоги на виборах Президента. В останній парламентській кампанії в основі стратегії Юлії Володимирівни була ідея так званого «Українського прориву», і вона заявляла, що через Інтернет консультуватиметься з народом стосовно того, як її втілювати. Перед нинішніми президентськими виборами Юлія Володимирівна знову активно консультується з народом. Вона збирає підприємців, а потім сільських та селищних голів... Ви не підказуєте їй, що такі речі варто було робити на початку прем’єрства, а не напередодні виборів? Тим паче, що на такі акції витрачаються державні кошти...
 
– Бачте, вибори стимулюють до добрих ідей. Загальноукраїнська традиція – перед виборами краще думається. Хоча я погоджуюся, що у Уряду було  занадто багато коротких проектів, а не стратегічних. Я сам переконував Прем’єра активніше працювати з місцевим самоврядуванням з першого дня. Але коли стало зрозуміло, що на губернаторів не варто робити ставки, команда Прем’єра всерйоз поставилася до пропозиції співпраці з місцевим самоврядуванням. Згоден, що це трохи запізно.
 
Тепер кілька слів про те, як наша команда працюватиме над стратегією. Ми підемо європейським шляхом. Буквально днями проаналізуємо базове соціологічне дослідження. 7 соціологічних компаній працювало над цим дослідженням. На відміну від «русских политтехнологов», які організовують чергову політичну війну напередодні виборів,  ми хочемо бачити реальну картину, реальні проблеми та визначити реальні шляхи їхнього вирішення. Думка суспільства для нас надзвичайно важлива. Після того, як ми проаналізуємо це , буде видно пріоритети, стратегії і програми, які варто пропонувати.
 
Тимошенко – Прем’єр, яка єдина сьогодні на господарстві. Це єдиний інститут, який щоденно працює, і вийти за межі цієї щоденної праці надзвичайно важко, бо там труба прорвала, там аварія на шахті. Губернатори тільки починають щось робити, їм відразу телефонують і кажуть: «Ви що, подуріли? Не знаєте генеральної лінії, що з Прем’єром не треба працювати?» Уряд у тяжкій ситуації, на яку впливає не лише криза. Для нас важливо знайти компроміс, щоб Прем’єр була ефективною в поточній роботі і щоб позиціонувалася як лідер країни. Ми хочемо побудувати реальну стратегію дій. Я хотів би, щоб ми пропонували суспільно сприйнятний, а не популістичний проект. Чи буде прийнята ця ідея політиками – побачимо.
 
– Але Юлії Володимирівні доведеться не просто обіцяти чи не обіцяти щось нове, а як Прем’єр-міністру забезпечувати виконання того, що було обіцяно раніше. Якими аргументами Ви будете переконувати народ, що соціальні видатки будуть здійснюватися не за кошти МВФ, які держава збирається позичити?
 
– Перший шоковий удар кризи Україна відбила. Це заслуговує на повагу до уряду. Тепер треба йти далі і піднімати економіку. Є два шляхи: залучення іноземних коштів і підтримка стратегічних галузей. Сьогодні в добрій ситуації сільське господарство, переробна галузь. Сподіваємося на одужання будівельної галузі. На осінь вийдемо на певне пожвавлення, і показники покращаться. Це дасть нам змогу не змінювати бюджет, не секвеструючи соціальні видатки. Щоправда, зараз скорочується багато державних програм. Але нам зараз варто вкладати гроші в ті програми, які матимуть мультиефект: будівництво доріг, транспортна інфраструктура. Ті точкові кроки, які здійснив уряд, матимуть позитивний ефект восени, але спрогнозувати, яким восени буде світ, дуже складно.
 
– Миколо Володимировичу, Ви започаткували кілька проектів популяризації України. Один із них – «Сім природних чудес України». За результатами голосування до такого списку увійшло наше волинське озеро Світязь. Утім, сьогодні дуже багато розмов про загрозу йому та іншим Шацьким озерам через активну розробку крейдяного родовища на території Білорусі. Чи знайомі Ви з цією проблемою і чи знаєте, як її варто вирішувати?
 
– Я знайомий з цією темою. Нещодавно побував у Шацьку і спілкувався про це та по деяких локальних проблемах. Зокрема, про бази відпочинку. Коли я минулого разу привозив київських журналістів, то зупинилися в пансіонаті «Шацькі озера». Відверто кажучи, мені було соромно.
 
– То чому не зупинилися в «Лісовій пісні»?
 
– Там трохи краще, але роботи й там вистачає… Тепер стосовно Хотиславського кар’єру і пов’язаних із ним ризиків. У нас є Міжурядова комісія «Україна – Білорусь», яку очолює О.Турчинов, яка розглядатиме цю проблему. А восени я ініціюватиму розгляд цього питання як співголова українсько-білоруської міжпарламентської комісії. Тобто на урядовому і парламентському рівнях ми займатимемося цією темою. Можливо, доведеться поїхати туди і подивитися, що відбувається. В Комісії, про яку я говорив, є екологічна секція. Мабуть, наші та білоруські депутати виїдуть на місце і подивляться, що саме відбувається. Спробую в цю ситуацію втрутитися.
 
– Ви так критично висловилися стосовно умов відпочинку на одній зі світязьких баз, але, попри це, чи залишаєтеся прихильником розвитку Світязю як курортної зони?
 
– Залишаюся, безумовно. Але волинській владі варто починати серйозно працювати в цьому напрямку. Хоча багато чого змінилося за останні три роки у кращий бік, порівняно з тим, що я раніше бачив. Але ж ви ж у курсі, мабуть, що там навіть генерального плану забудови немає. Щоб це зробити, не треба чекати ні Уряду, ні Верховної Ради. Треба виробити стратегію розвитку Шацького національного парку, залучивши до цього кращих українських фахівців.
 
До слова, спілкувався з керівниками заповідників, вони розчаровані тією нарадою, яку провів Президент. Він дві години розповідав про те, що відбувається у світі, і пішов. А ці директори (з відомих причин не називатиму прізвищ) підготували презентації, пропозиції, а Президент не вислухав жодного керівника. Було сподівання, що в ході цієї наради виникне зрозуміла стратегія. Я веду до того, що Київ почне працювати після виборів, то треба, щоб сьогодні працювала місцева влада.
 
– Де будете відпочивати в часи парламентських канікул?
 
– Я – ідеолог відпочинку в Україні. За кордон їжджу тільки на конференції та наради і таким чином вивчаю світ. Відпочиваю ж в Україні, попри критику сервісу. Зазвичай роблю це у Криму та на Закарпатті. Цьогоріч поїду в один із пансіонатів Свалявського району і подорожуватиму Україною. Пропоную робити те ж саме іншим українським політикам.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---