На Волині попрощалися з загиблим Героєм Тарасом Солтисом
Сьогодні Ковельська громада у жалобі, ковельчани прощаються зі своїм земляком, захисником України Тарасом Солтисом.
Він народився 29 грудня 1982 року. Навчався у ЗОШ № 3, ще з дитинства виявляв здібності до точних наук і цікавився цифровими технологіями. У 2002 році вступив до Рівненського економіко-гуманітарного інституту на спеціальність «комп’ютерні технології». Саме тоді зустрів майбутню дружину, рівнянку Марину. У 2005 році в подружжя народилася донька Анастасія – найбільша гордість і сенс життя для татка.
Навчання у виші Тарас залишив, необхідно було забезпечувати сім’ю. Працював за кордоном, а згодом – торговим агентом у Ковелі. Пізніше родина переїхала до Рівного, де він проявив свої здібності у сфері телекомунікаційних послуг. Хоча офіційного диплому так і не здобув, але був справжнім майстром у роботі з комп’ютерною технікою та інтернет-мережами.
Згодом повернувся додому. Тут займався справою, яку любив найбільше: встановлював системи відеоспостереження й сигналізації, ремонтував комп’ютери.
На початок повномасштабного вторгнення працював механіком на СТО. Разом із друзями прийшов до військкомату, долучився до тероборони, допомагав охороняти об’єкти інфраструктури у складі добровольчого формування територіальної громади.
8 серпня 2024 року отримав повістку й без вагань з’явився у ТЦК. Його мобілізували до 128-ої гірсько-штурмової бригади, яка вела бої на території Курської області, а згодом воювала на Запорізькому напрямку.
Захисник завжди залишався на зв’язку з рідним містом, але найбільше – зі своєю донькою. Телефонував, писав повідомлення, надсилав фотографії. Навіть у найважчі хвилини знаходив для неї слова підтримки й любові. Та тиждень тому, 21 вересня, сталося непоправне.
Солдат Тарас Солтис, радіотелефоніст відділення управління командира батареї мінометного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А1556 (128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади), загинув внаслідок ворожого вогневого ураження біля Степногірська Запорізької області. Йому було 42 роки.
Про життєвий шлях воїна під час громадянської панахиди розповів міський голова Ігор Чайка. Він від усієї громади висловив щирі співчуття доньці Анастасії, брату Дмитру з сім’єю, друзям, усім рідним і близьким.
Анастасія, якій у жовтні виповниться 20 років, нині перебуває за кордоном і не змогла приїхати на прощання. Вона написала, що тато мріяв побачити її весілля, тішитися онуками, бути добрим дідусем. Вона вірила, що ці мрії здійсняться... але війна обірвала їх безжально. Це звернення до батька озвучила мама дівчини:
«Ти був найкращим батьком. Ти любив мене як ніхто у цьому світі. Я так багато не встигла тобі сказати у нашій останній розмові, не показала фото із щасливих моментів. Я досі пам’ятаю, як з тобою тікали від дощу, як ми їли піцу, гуляли, як ти віддав останні гроші за іграшку, про яку я так мріяла.
Я знаю, що ти дуже хотів бути на моєму весіллі, стати дідусем. Але росія забрала твоє життя, забрала моє щастя. Ти постійно повторював, що можеш не встигнути, що живеш одним днем, але я не вірила, що ти підеш так рано. Я хочу подякувати за все моє життя, за всі щасливі моменти, що ти подарував. Досі не можу повірити, що ти більше не напишеш: «Мала, все буде супер. Я завжди з тобою».
Ти мені не подзвониш, не надішлеш фото. Тату, я сумую за твоїм голосом, за твоїм сміхом, підтримкою і гумором. Я не перестану чекати твого повідомлення, ніколи не повірю, що тебе немає. Твої внуки, правнуки, вся моя майбутня сім’я будуть знати, як ти до останнього подиху боронив Україну. Дякую безмежно тобі, тату, за те, що ти робив для нас. Я завжди пам’ятатиму. Ти мій Герой».
Страшна і безкінечна війна. Вона принесла стільки горя на нашу землю, що це важко осягнути.
Тарас Солтис назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як щирий і відданий син своєї землі, добрий друг і люблячий батько, який жив заради доньки, рідних і України.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна і світла пам’ять Герою!
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Він народився 29 грудня 1982 року. Навчався у ЗОШ № 3, ще з дитинства виявляв здібності до точних наук і цікавився цифровими технологіями. У 2002 році вступив до Рівненського економіко-гуманітарного інституту на спеціальність «комп’ютерні технології». Саме тоді зустрів майбутню дружину, рівнянку Марину. У 2005 році в подружжя народилася донька Анастасія – найбільша гордість і сенс життя для татка.
Навчання у виші Тарас залишив, необхідно було забезпечувати сім’ю. Працював за кордоном, а згодом – торговим агентом у Ковелі. Пізніше родина переїхала до Рівного, де він проявив свої здібності у сфері телекомунікаційних послуг. Хоча офіційного диплому так і не здобув, але був справжнім майстром у роботі з комп’ютерною технікою та інтернет-мережами.
Згодом повернувся додому. Тут займався справою, яку любив найбільше: встановлював системи відеоспостереження й сигналізації, ремонтував комп’ютери.
На початок повномасштабного вторгнення працював механіком на СТО. Разом із друзями прийшов до військкомату, долучився до тероборони, допомагав охороняти об’єкти інфраструктури у складі добровольчого формування територіальної громади.
8 серпня 2024 року отримав повістку й без вагань з’явився у ТЦК. Його мобілізували до 128-ої гірсько-штурмової бригади, яка вела бої на території Курської області, а згодом воювала на Запорізькому напрямку.
Захисник завжди залишався на зв’язку з рідним містом, але найбільше – зі своєю донькою. Телефонував, писав повідомлення, надсилав фотографії. Навіть у найважчі хвилини знаходив для неї слова підтримки й любові. Та тиждень тому, 21 вересня, сталося непоправне.
Солдат Тарас Солтис, радіотелефоніст відділення управління командира батареї мінометного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А1556 (128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади), загинув внаслідок ворожого вогневого ураження біля Степногірська Запорізької області. Йому було 42 роки.
Про життєвий шлях воїна під час громадянської панахиди розповів міський голова Ігор Чайка. Він від усієї громади висловив щирі співчуття доньці Анастасії, брату Дмитру з сім’єю, друзям, усім рідним і близьким.
Анастасія, якій у жовтні виповниться 20 років, нині перебуває за кордоном і не змогла приїхати на прощання. Вона написала, що тато мріяв побачити її весілля, тішитися онуками, бути добрим дідусем. Вона вірила, що ці мрії здійсняться... але війна обірвала їх безжально. Це звернення до батька озвучила мама дівчини:
«Ти був найкращим батьком. Ти любив мене як ніхто у цьому світі. Я так багато не встигла тобі сказати у нашій останній розмові, не показала фото із щасливих моментів. Я досі пам’ятаю, як з тобою тікали від дощу, як ми їли піцу, гуляли, як ти віддав останні гроші за іграшку, про яку я так мріяла.
Я знаю, що ти дуже хотів бути на моєму весіллі, стати дідусем. Але росія забрала твоє життя, забрала моє щастя. Ти постійно повторював, що можеш не встигнути, що живеш одним днем, але я не вірила, що ти підеш так рано. Я хочу подякувати за все моє життя, за всі щасливі моменти, що ти подарував. Досі не можу повірити, що ти більше не напишеш: «Мала, все буде супер. Я завжди з тобою».
Ти мені не подзвониш, не надішлеш фото. Тату, я сумую за твоїм голосом, за твоїм сміхом, підтримкою і гумором. Я не перестану чекати твого повідомлення, ніколи не повірю, що тебе немає. Твої внуки, правнуки, вся моя майбутня сім’я будуть знати, як ти до останнього подиху боронив Україну. Дякую безмежно тобі, тату, за те, що ти робив для нас. Я завжди пам’ятатиму. Ти мій Герой».
Страшна і безкінечна війна. Вона принесла стільки горя на нашу землю, що це важко осягнути.
Тарас Солтис назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як щирий і відданий син своєї землі, добрий друг і люблячий батько, який жив заради доньки, рідних і України.
Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна і світла пам’ять Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Арктичний ховрах вимикає мозок на вісім місяців і не вмирає: біологи пояснили цей феномен
Сьогодні 00:35
Сьогодні 00:35
Учені виявили на стародавньому рукописі приховану 1500-річну карту зірок батька астрономії Гіппарха
Сьогодні 00:16
Сьогодні 00:16
9 лютого: свята, події, факти. Міжнародний день піци та Міжнародний день боротьби з епілепсією
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
На Ковельщині чоловік незаконно накопав піску майже на пів мільйона гривень: як покарали
8 Лютого 2026 23:36
8 Лютого 2026 23:36
Чоловіка, який вкрав дитячий візок у Луцьку, засудили на шість років
8 Лютого 2026 23:08
8 Лютого 2026 23:08
На Волині тракторист, який ковшем задушив жінку, відбувся іспитовим строком
8 Лютого 2026 22:40
8 Лютого 2026 22:40
У Швейцарії загорівся меморіал жертвам пожежі на гірськолижному курорті
8 Лютого 2026 22:12
8 Лютого 2026 22:12
На Волині водія ВАЗа, який полюбляє їздити п’яним, на 10 років позбавили прав
8 Лютого 2026 21:44
8 Лютого 2026 21:44
Фельдшер, реабілітолог, воїн: історія бойового медика з Луцька на псевдо Understand
8 Лютого 2026 21:16
8 Лютого 2026 21:16
Графіки вимкнення електрики на Волині 9 лютого
8 Лютого 2026 20:48
8 Лютого 2026 20:48
Україна розпочинає експорт власних оборонних технологій до Європи, – Зеленський
8 Лютого 2026 20:20
8 Лютого 2026 20:20












Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.