На Волині попрощалися з загиблим воїном Володимиром Мірчуком

Сьогодні востаннє на малу батьківщину на щиті повернувся мужній воїн та щирий патріот України Володимир Адамович Мірчук з Єлизаветина.

На центральній площі Рожища, виказуючи шану загиблому, навколішки Героя зустрічали рідні, друзі, колеги по роботі, представники влади та духовенство, небайдужі жителі громади, повідомили у громаді.

Майстра лісу Ківерцівського надлісництва ДП «Ліси України» Володимира Мірчука колеги та односельці, всі, з ким зводило його життя, знали як людину діла та слова, відповідальну, принципову та щиру, хорошого товариша та вірного друга, а ще – як великого життєлюба та оптиміста.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир Мірчук вже 28 лютого 2022 року був у рядах 100-ої бригади. Як справжній чоловік, не бачив для себе іншого рішення у складний для країни час, аніж стати на захист рідної землі.

Володимир Мірчук був надійним побратимом та мужнім захисником і до останнього подиху боровся з російськими окупантами. Зв’язок Героя з рідними обірвався у квітні 2024-го. У той час 100-та механізована бригада вела запеклі бої в районі населеного пункту Очеретине на Донеччині.

Цей рік став для дружини та доньки Героя роком невідомості та віри. Віри у те, що ця страшна війна не може забрати у них ще одну рідну людину. Адже у 2022-му Людмила Мірчук втратила на війні брата Юрія Повшука.

Та війна – річ жорстока. Вона нівечить людські долі, розлучає сім’ї, вириває з життя найдорожчих. Через рік сподівань на хорошу звістку, у двері Мірчуків постукала біда: загибель сержанта Володимира Мірчука підтвердили офіційно.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Спільна молитва та останнє прощання. Не соромляться сліз навіть чоловіки. І це не слабкість, це біль від втрати, який не виказати словами.

Дорогу Героя до рідної домівки односельці виклали квітами. Це остання шана людині, яку у сільській громаді поважали за людяність, щире бажання допомогти кожному, за чесність та любов до життя, до землі, де народився та виріс.

Поруч з портретом загиблого – почесна відзнака головнокомандувача Збройних сил України – нагрудний знак «Золотий хрест». Це свідчення мужності нашого земляка та щирого бажання наблизити Перемогу.

Відспівали Героя Володимира Мірчука у храмі рівноапостольного князя Володимира селища Дубище.

Велелюдною процесією провадили загиблого захисника України до місця вічного спочинку. Бійця поховали з усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та гімн України.

Рідна земля назавжди прийняла зболене тіло Героя у свої холодні обійми. Але пам’ять про того, хто віддав за наше мирне завтра найдорожче – власне життя, житиме у серцях нащадків. Бо хто став Героєм у бою – не може вмерти у людській пам’яті!

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним Захисника. Вічна і світла пам’ять Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---