Плетені вироби волинянки розійшлися по усьому світу

Її вироби мало чи не в кожній оселі ратнівчан, особливо пасхальні кошики. А скільки їх ще за межами області і навіть держави?! Як сувеніри вони їдуть у Німеччину, Польщу, Білорусь, Росію, Америку, Канаду, інші країни. І що б не сплела майстриня – все якісне і гарне, бо інакше робити не може, не дозволяє совість. 20 тисяч виробів із лози сплела Паша Чернуха за своє життя. Вона єдина жінка на Ратнівщині, яка так активно займається декоративним мистецтвом плетіння із лози. Про це йдеться в матеріалі Слова Волині.

За освітою Паша Андронівна – кухар. Та, пропрацювавши за спеціальністю деякий час, зрозуміла, що ця робота – не для неї і влаштувалась на фабрику «Веснянка» в цех лозоплетіння. З перших днів відчула, що тепер - на своєму місці, уготованому долею, що займається тим, що йде в гармонії із її душею. Її вироби постійно високої якості, і ще при Радянському Союзі Паша Андронівна мала особистий знак якості, яким маркувала свій товар.

- У цеху лозоплетіння працювало до тридцяти майстринь, - розповідає Паша Чернуха. – З часу, коли фабрику закрили, жодна з них не займається лозоплетінням. А я без цієї роботи не уявляю свого життя. Люблю її, хоча вона важка. Колись на фабриці все проводилося механізовано, окрім плетіння, а тепер я все роблю вручну.

- Пашо Андронівно, розкажіть, де берете лозу і як в домашніх умовах обробляєте її?

- Заготовляю лозу з вересня по травень, влітку вона крихка і плести з неї нічого не можна. Нарізую лозини лише однорічні, шукаю їх під каналами та під дорогами. У цьому мені дуже допомагає чоловік, без якого стільки виробів ніколи б не сплела. Побудували невеличку літню кухню, яка мені за майстерню, жартома називаю її кабінетом, там і варю лозу, і сушу, і плету.

Процес обробки триває так: варю в спеціальному баку дві години, а далі, поки ще прутики теплі, знімаю з кожного шкірку, лоза тоді м’яка, еластична і легко піддається плетиву. Якщо заготовляю лозу на літо, то варю її, сушу, а перед плетінням – замочую на ніч, щоб відкисла, і знову стала легкою для плетива. Сплетеного кошика сушу, лакую і знову сушу – і лише тоді вона готова.

- Втомлюєтеся за роботою?

- І втомлююся і разом відпочиваю, бо цю роботу люблю. Люблю щось удосконалити, придумати.

- Які вироби плетете найчастіше і які найбільш популярні?

- Найбільше плету пасхальних кошиків, але стараюся і тут не повторюватися, щоб вони хоч чимось відрізнялися один від одного. Останнім часом замовляють такі декоративні вироби, як вулики, возики, криниці з відром для встановлення їх на подвір’ї біля житлових будинків, хатинки для Маші і Ведмедя, корзини для дров, хто має камін в будинку, для грибів тощо. Багато роблю ваз для квітів, різні вироби для цукерок, печива, косметики, хлібниці, фруктовниці… Всього до сорока найменувань.

- Цікаво, а всього скільки виробів сплели?

- Ой, багато. Це ж вісімнадцять років працювала на фабриці «Веснянка», і вже чотирнадцять років, як працюю вдома. Напевно, до двадцяти тисяч виробів зробила за весь час.

- Вам би учнів, помічників мати...

- Я дуже прискіплива, вимоглива і до себе, і до інших. Зі мною важко працювати. Мені потрібно, щоб виріб був хорошої якості, щоб був зроблений так, як я сказала, як показала. Халтура в мене не проходить. Але, правду сказати, ніхто й не проситься ні в помічники, ні в учні. Робота важка, навіть дуже важка та ще й брудна. Подивляться-подивляться, як працюю, і на цьому все закінчується. Я живу за принципом: краще менше зроблю, але якісніше. Інакше не можу.

Не дарма кажуть, що кожній людині Бог дає якийсь дар, аби лише та людина зуміла відкрити його в собі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---