Подробиці смерті ще одного активіста у Києві: лікарі боролися
У київській лікарні помер Роман Сеник, якого було важно поранено 22 січня на Грушевського.
Про це заявила нардеп Ірина Сех, повідомляє прес-служба Українська правда.
"Кілька діб лікарі боролися за його життя, але рани були занадто важкими. У нього було важке поранення в легені, переніс кілька операцій, довелося ампутувати руку", - зазначила Сех.
Романові Сенику було 45 років. Він родом з Яворівщини, останні роки мешкав у м. Турці. Його поховають на Яворівщині.
Як відомо, 23 січня Євромайдан-SOS оприлюднив через соціальні мережі заклик щодо необхідності здачі крові для Романа Сеника, який постраждав на Грушевського.
Зокрема повідомлялося про те, що снайпер прострелив йому легеню, а також про поранення з помпової рушниці у плече, в результаті чого йому ампутували руку, і він втратив 3,5 літри крові.
Сеник переніс три операції і перебував у комі.
У той же день за 4 години понад 200 киян здали кров для постраждалого.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це заявила нардеп Ірина Сех, повідомляє прес-служба Українська правда.
"Кілька діб лікарі боролися за його життя, але рани були занадто важкими. У нього було важке поранення в легені, переніс кілька операцій, довелося ампутувати руку", - зазначила Сех.
Романові Сенику було 45 років. Він родом з Яворівщини, останні роки мешкав у м. Турці. Його поховають на Яворівщині.
Як відомо, 23 січня Євромайдан-SOS оприлюднив через соціальні мережі заклик щодо необхідності здачі крові для Романа Сеника, який постраждав на Грушевського.
Зокрема повідомлялося про те, що снайпер прострелив йому легеню, а також про поранення з помпової рушниці у плече, в результаті чого йому ампутували руку, і він втратив 3,5 літри крові.
Сеник переніс три операції і перебував у комі.
У той же день за 4 години понад 200 киян здали кров для постраждалого.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
М.Гоголь "Тарас Буль
Показати IP
25 Січня 2014 15:44
Ведуть, ведуть! Козаки!
Вони йшли без шапок, з довгими чубами; бороди теж у них повідростали. Вони йшли не боязко, не понуро, а навпаки — з якоюсь тихою гордістю; їхня одежа з коштовного сукна подерлась і теліпалася на них лахміттям; вони не дивилися на люд і не кланялися йому. Попереду йшов Остап.
Що відчув старий Тарас, коли побачив свого Остапа? Що було тоді в нього на серці?.. Він дивився на сина з юрби і не пропустив жодного його руху. Вони підійшли вже до самого місця кари. Остап зупинився. Йому першому належало випити цю гірку чару. Він глянув на своїх, підняв руку вгору і гучно промовив:
— Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять "беркути", не почули, нечестивці, як мучиться християнин! Щоб жоден із нас не промовив жодного слова!
Після цього він підійшов до помосту.
— Добре, синку, добре! — тихо мовив Бульба й похилив на груди свою сиву голову.
Кат зірвав з Остапа старе лахміття; йому ув'язали руки й ноги в навмисне зроблені диби і... Але не будемо полохати душі читачевої картиною пекельних мук, од яких холоне кров і сторч стає волосся. Вони були виплодом тодішніх диких, лихих часів, коли життя чоловіка складалося з самих лише кривавих вояцьких звитяг, і він затвердів у них душею, і втратив усі людяні почуття. Даремно дехто — таких було небагато — всупереч своїй добі виступав проти цих жахливих тортур. Даремно король і чимало лицарів зі світлим розумом та чулою душею казали, що така жорстока, люта кара може тільки запалити до помсти козацьку націю. Але влада короля і розумних думок була ніщо перед безладним свавіллям можновладного магнатства, яке своєю незрозумілою необачністю, браком далекоглядності, дитячим себелюбством і нікчемною пихою зробило з сейму сміховище, а не уряд.
Остап терпів тортури й катування, як велетень: ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому руки й ноги, коли страшний хряскіт кісток почувся серед мертвої тиші до найдальших глядачів, коли панянки одвернули свої очі, — нічого навіть схожого на стогін не вирвалося з його уст, і не здригнулося його лице. Тарас стояв у юрбі, схиливши голову і водночас гордо піднявши свої очі, тихо, схвально промовляв:
— Добре, синку, добре!
Але як узяли його на останні смертельні муки, здалося, немовби почала підупадати його сила. I повів він навколо себе очима: Боже, все невідомі, все чужі люди!! Хоч би хто-небудь із рідних, близьких його серцеві був тут, при його смерті! Він не хотів би чути плачу та жалів слабосилої матері, чи несамовитого голосіння жінки, що рве на собі волосся і б'є руками в білі груди; хотів би він тепер побачити з твердою волею чоловіка, який мудрим своїм словом підбадьорив би його й потішив перед економ. I впав він на силі й вигукнув у скруті душевній:
— Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?
— Чую! — залунало серед мертвої тиші, і весь мільйон народу разом здригнувся.
У Львові хірурги витягнули уламок від снаряду з грудної клітини волинського військового
Сьогодні 19:49
Сьогодні 19:49
На Волині за махінації судять державного реєстратора
Сьогодні 19:31
Сьогодні 19:31
На Волині 14-річний мотоцикліст збив пішохода
Сьогодні 18:19
Сьогодні 18:19
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.