Походеньки-поїзденьки: по дорозі до моря. ФОТО

Про подорожі в Україні й за кордоном розповідатимуть «Волинські Новини» щосереди у рубриці «Походеньки-поїзденьки». Про свої пригоди всім можете розказати і ви! Надсилайте нам на скриньку свої фоторозповіді - і ми обов'язково їх опублікуємо.
Своїми враженнями від походу у гори та на море ділиться блогер Falkoner:

Туристи - санітари лісу. День перший.
Розпочну свою розповідь про невеличку подорож до моря з великої подяки всім тим, хто взяв мене з собою і хто витерпів мене цей тиждень. Було круто! Дякую вам красно. Останній раз в гори ходив років 8 тому, а в Криму ще раніше лазив з наплічником. Тому було важкувато трохи моєму організмові. Особливо в перші дні. Але про все по порядку.

Наша зовсім малесенька групка висадилася в селі Многоріччя.



Магазин був закритий, і по ідеї дуже давно вже.

До першої стоянки ми йшли.. ну... метрів 500.

Гір було мало, бо стояли ми в ліску на березі річки Кучук-Узенбаш на затишненькій галявинці.








Отже день другий. Чи перший. Але точно найважчий для мене.



Розпочався він з такого от чудного аборигена.


Здається воно не дуже і високо,як здається.. перепад метрів 400.


А потім я повісив язик на плече і піднімався вверх. Кілька разів кидав курити, кілька разів починав бігати з ранку. Радувало одне. Я йшов не крайнім :). Зрозумів. Підйоми - то явно не моє. Дійшли до першого нормального привалу. Ще трошки вверх і більш менш рівна місцина.






А ось і він Великий каньйон Криму

Далі легше було. Поступовий спуск в канйон, де можна було скупнутись у холодній воді (11 градусів), там ми і пообідали та далі почовгали.





День третій.


Після минулого дня я думав, що встати я не зможу. З вечора боліло все, особливо плечі. І навіть прокинувся зранку на чергування. Жити я міг. Навіть кашу зварив, смачну, казали. Форсували вбрід річечку і знову пішли... вверх.

Підйом сьогоднішній значно відрізнявся. Він був набагато крутіший. Але підніматися по ньому було значно легше порівняно із учорашнім. Чи то я, може, втягнувся трошки. Піднімалися на гору Седам-Кая. Перепад метрів 600.


Майже піднявшись знайшли печеру - грот Данильча-Коба. Купалися, набирали воду.


Зробивши останній ривок? піднімаємося на вершину, на стоянку Барська поляна. Воно того вартувало.

Село Соколине під нами.

Невеличка панорамка на гору Сююрю-Кая.

Десь там ми піднімались. Не по відвісній скелі звичайно. По ущелині.

А по небу літають орли. Медитативне місце. Зависаєш на раз-два.

Посиділи, і пора далі йти. Далі ми спускалися з гори. Обідали у такому от яблуневому саду.





Чорнорічинське водосховище на заході сонця.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---