Рожищенська громада попрощалася з Героєм Олександром Камінським

Війна вирвала серце ще однієї української родини – забрала життя вірного сина України, хорошого чоловіка, люблячого батька та турботливого брата Олександра Миколайовича Камінського з Переспи. Учора Герой на щиті востаннє повернуся до рідного дому.

Про це повідомили в Рожищенській міській раді.

Навколішки зустрічали загиблого земляки у центрі Рожища, де біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида.

Олександр Камінський був одним з тих, хто ніколи не стояв осторонь того, що відбувається в рідному селі, у громаді, в країні. Був щирим та справжнім, за що й поважали його односельці.

Війна, яку розпочали російські загарбники, нівечить людські долі, забирає найкращих. Таким був і 48-річний Олександр Камінський. Він ніколи не був байдужим до чужої біди, завжди готовий прийти на допомогу, порадити, підтримати.

Про його характер і глибину душі свідчить те, що він прийняв у серце не тільки свою обраницю Наталію, а й двох її дітей від першого шлюбу – Романа та Богдана. Їхній батько загинув в автокатастрофі одразу після народження молодшого сина. Олександр став для хлопців справжнім батьком: підтримкою, прикладом, тим, хто прищепив їм любов до всього рідного. Згодом у подружжя народилася спільна донька Катерина. Нині їй 19 років.

Олександра тепло згадують односельці. Кажуть: він був дуже доброю, спокійною людиною, водночас активним членом громади. Життя села ніколи не проходило повз нього. Коли в громаді створили місцеву добровільну пожежну охорону – він був серед перших, хто записався. Тоді казав: «Якщо в селі станеться біда – ми маємо бути першими, хто прийде на допомогу».

А як настав час захищати Україну, як справжній чоловік узяв до рук зброю.

У серпні 2024 року Олександра призвали до війська. Від самого початку потрапив у вир пекельних боїв. Односельці пригадують: іноді не виходив на зв’язок тижнями. Важко навіть уявити, скільки болю в ті моменти переживали його дружина, діти, сестри. Але тоді Бог його вберіг.

У червні під час короткої відпустки йому зателефонував командир. Казав: «Нема кому йти на позиції. Немає заміни. Хлопців нікому прикрити…» І Олександр не просто повертався – летів. Назад, у саме пекло, до тих, хто так само, як і він, мав у серці головне – небайдужість. Завжди казав: «Я мушу бути з побратимами. Ми потрібні один одному – там, на полі бою».

Герой Олександр Камінський до останнього подиху боровся за Україну, життя сміливого бійця та надійного побратима обірвалося внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Ізбіцьке Чугуївського району Харківської області 25 липня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Велелюдною процесією провели Героя до храму Архістратига Михаїла, де священники Православної Церкви України відспівали загиблого воїна.

А далі траурний кортеж вирушив до рідної оселі Олександра Камінського в селі Переспа. Односельці зустрічали загиблого захисника з державними стягами, навколішки, вистеливши квітами його останню дорогу додому.

Востаннє прощалися з Героєм рідні, близькі, друзі, односельці. Під тужливі мелодії військового оркестру траурний кортеж вирушив до місця останнього спочинку Героя.

На місцевому кладовищі пролунала спільна молитва за душу невинно вбитого воїна Олександра Камінського, а синьо-жовтий стяг, яким була вкрита домовина Героя, військові передали дружині загиблого як символ вільної та незалежної держави, за яку боровся та віддав життя Герой.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна і світла пам’ять Герою!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---