Смертельні інтернет-ігри: хто у зоні ризику?

Нещодавно у медіа почали бурхливо обговорювати діяльність так званих інтернет-товариств смерті, що мають назви «Море китів» чи «Тихий дім» тощо, які підбурювали учасників – а це переважно підлітки – до самокаліцтв, виконання якихось небезпечних завдань і зрештою – суїциду.

Учасники через соціальні мережі реєструвалися в цих закритих групах, а опісля виконували певні завдання координаторів-інкогніто. Ці анонімні організатори, маніпулюючи незміцнілою свідомістю підлітків та їхніми бажаннями самоствердитися, доводили дітей до летальних наслідків, йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №7 (55).

Нині спільноти заборонені, акаунти тих, хто хоче взяти участь у небезпечній розвазі, блокують. Загалом невідомо, яка точна статистика смертей внаслідок діяльності цих груп. Однак 19 лютого в Києві було зафіксовано випадок, коли двоє дівчаток-підлітків мали виконати фінальне завдання – стрибнути з багатоповерхівки.

«Разом вони піднялися на верхній поверх, одна зі школярок злякалася й пішла. Саме її спочатку розшукали поліцейські, яким вона розповіла, де може бути її подруга. Однак на місці, де вони розійшлися, втікачки не було. На її пошуки пішло кілька годин – і зрештою дівчинку знайшли, вона була у безпорадному стані й не могла пояснити, для чого це робить», – зазначив начальник Головного управління Національної поліції у м. Києві Андрій Крищенко.

За фактом доведення дівчинки до самогубства розпочато кримінальне провадження за ст. 120 Кримінального кодексу України. Правоохоронці з’ясовують усі обставини події, для встановлення фігурантів злочину залучили працівників кіберполіції. Зловмисникам, які штовхають дітей на самогубства, загрожує до десяти років ув’язнення.

Однак здебільшого випадки дитячих суїцидів, утеч із дому, агресії, зловживання алкоголем чи наркотиками мають геть інші причини. Це недогляд батьків, вплив компаній, а також те, що підлітки мають забагато вільного часу.

Є думка, що внаслідок ажіотажу в ЗМІ такі групи отримали чималу дозу реклами та зацікавлення серед тінейджерів, які ще про них не знали. У мережі «ВКонтакті» навіть знайшли волинських підлітків, які бажали долучитися до гри. Однак, оскільки джина вже випустили з пляшки, ми вирішили розпитати у кандидата психологічних наук, доцента кафедри практичної психології та безпеки життєдіяльності Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Антонія Мельника, що ж керує дітьми, які грають у небезпечні ігри, та наскільки це загрозливо.

Психолог пояснює, що певною мірою на маніпуляції піддатливий будь-хто, незалежно від віку, темпераменту чи розумових здібностей.

Інша річ, що підлітковому віку притаманні цікавість, пошуки власного я, бажання самоствердитися, знайти однодумців, стати частиною якогось дійства, особливо, якщо воно має елементи втаємниченості, загадковості. Саме тому молодь так полюбляє різноманітні флешмоби, квести, командні ігри.

«Узяти участь в таких екстремальних товариствах можуть переважно ті молоді люди, які перебувають поза контролем дорослих, схильні до непередбачуваностей, до того, аби встрявати у халепи. Однак це можуть бути й креативники, які гарно орієнтуються в інтернет-житті, підхоплюють модні течії. Надто, коли в цьому є інтрига, екстрим, таємничість. Підлітки спраглі до адреналіну, випробування своїх сил, їм подобається відчуття езотерики, закритості, ритуалізованості. Таким чином вони можуть себе випробувати. Інтрига, ризик, новизна – ось що приваблює їх», – пояснює психолог.

Однак брак життєвого досвіду часто не дозволяє юні вчасно помітити небезпечну межу. Тому батькам варто з максимальною уважністю ставитися до захоплення дитини, її оточення, інтересів та навіть знати, що у чада в сумці.

«Перевірити, що, умовно кажучи, в дитини у кишенях (у її кімнаті, сумці), коли вона цього не бачить, – невеликий гріх. У жодному разі не йдеться про те, аби читати якісь повідомлення, приватне листування, щоденники, влаштовувати показові перевірки, або ж стежити за кожним кроком, бо це може стати кінцем довіри. Але батьки інтуїтивно мають відчувати, коли в дитини відбуваються нетипові зміни поведінки. Справді, завдяки гормонам у підлітковому періоді нормальними вважаються зміна настрою чи роздратованість. Але, якщо після певних дій – відвідування того ж інтернету, якихось зустрічей – дитина має надмірно збуджену поведінку або заглиблена в себе чи агресивна, чи задумлива, потрібно уважно поставитися до такого стану», – розказує психолог.

Якщо ж батьки знайшли щось, що може зашкодити дитині (наприклад, пачку цигарок), не потрібно робити з цього скандалу, драми. Мовляв, ага, попався! Це може призвести до втрати довіри, ба навіть утечі з дому. Найліпше, коли хтось із батьків, кому дитина більше довіряє, – мама чи тато – спокійно поговорить. Це може бути і сторонній авторитет, якого підліток поважає і до якого дослухається. Наприклад, тренер, хрещені батьки чи спеціаліст-психолог.

Нетиповим для підлітків є й підняття тем життя та смерті. Роздуми над цими філософськими дилемами характерні старшому поколінню. Звісно, можуть бути й винятки. Антоній Петрович розповідає, що до нього зверталися батьки підлітків, які у досить ранньому віці цікавилися філософськими течіями, пов’язаними з аналізом сенсу життя та смерті. Бували й випадки, коли діти захоп¬лювалися чортівнею (зображеннями черепів, скелетів тощо), однак це теж було звичайною тягою до чогось таємничого. Втім, аби це визначити напевне, не зайвим буде проконсультуватися зі спеціалістом.

Загалом, пояснює Антоній Петрович, суїцидологія не може чітко відповісти, що керує людьми, які вирішили вкоротити собі віку. А надто, коли це стосується дітей. Нерідко справжні мотиви приховані.

«Після сварок з дорослими діти можуть думати про смерть як спосіб помститися батькам. Це приклад суїцидальних думок, які колись-таки відвідують кожного. Є суїцидальні наміри – коли людина у випадку складної ситуації вирішує щось із собою зробити. Це своєрідний спосіб утечі. Розрізняють ще суїцидальні спроби, коли каліцтво є показовим, часто – маніпуляцією. Зрештою є суїцидальні вчинки – мотивовані чи ні дії. Тоді самогубство може бути наслідком афекту, осмисленого наміру, або ж із невідомої причини. У підлітковому віці найчастіше суїцид розглядається як випробування чогось нового. І коли незнайомі через інтернет підкидають якісь такі ідеї, дитину це захоплює», – пояснює спеціаліст.

Батькам потрібно підшукати дитині альтернативу того, що її захопить і в чому вона зможе себе виявити – спорт, книги, музика. Та, звісно, бути другом для малечі, аби вона завжди знала, де зможе знайти допомогу й слушну пораду.

Тетяна ГРІШИНА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---