«Треба бути професійно-добрим», – хірург медичного центру «Благомед» Сергій Білецький*

Що вони відчувають, коли беруть скальпель у руки, коли щодня бачать страх і вразливість пацієнтів? Як воно, жити у професії, в якій найменша помилка коштує дуже дорого?

Хірурги говорять небагато. Тому іноді про них думають: черстві. Але вони просто не люблять пустих слів. Знають ціну всього: ціну сказаного слова, ціну прийнятого чи неприйнятого рішення, ціну секунди... Інтерв’ю з хірургами завжди виходять «бліц» – коротко про головне. У них мало часу: операції, перев’язки, консультації. І вони звикли, що цінна кожна хвилина. Фото їхнього робочого процесу дуже гарно ілюструє: дрібниць НЕМА. Важливо все. Але навіть під час цих коротких «бліців» стає зрозуміло: вони, хірурги, всі дуже добрі, глибокі. І завжди дуже скромні – такі характерні риси професії, маркери.

«Хірург має бути професійно-добрим», – каже Сергій Білецький, хірург медичного центру Благомед. Що означає професійно-добрим у хірурга? Чим це відрізняється від просто «добрий» чи просто «професійний»?

Іноді, можливо, ми здаємося скупими на емоції, мало співчутливими. Просто хірург завжди дуже сконценрований. Слухаючи скарги пацієнта, ми намагаємося не пропустити жодного нюансу, відсіяти емоції і вловити головне. Ми співчуваємо. Але наше співчуття – це не «пошкодувати», а максимально допомогти тут і зараз.



Це складно? Взагалі, що у роботі хірурга найскладніше?

Чекати першої перев’язки після операції. Не прогавити діагноз – від цього може залежати життя.

Люди бояться операцій. Ви намагаєтеся зменшити їхній страх?

Так. Я вважаю, що страх треба долати не «заспокоєннями», а відвертістю. Відверто і чесно розповісти людині про її діагноз, прогноз операції, лікування. Страх там, де є невідомість, де відчутна фальш «заспокоєнь». Коли чітко і чесно розказуєш, для чого потрібна операція, що буде, якщо її не робити – пацієнт починає розуміти ситуацію, довіряти і страху стає менше.



Мабуть, вибір спеціалізації хірурга завжди дуже свідомий. У цій справі не може бути «так сталося»?

У мене все почалося ще з дитинства. Моя бабуся займалася нетрадиційною медициною, збирала лікувальні трави. У старших класах я почав більш поглиблено вивчати хімію та біологію, був учнем Малої академії наук. А ще, коли подивився старий польський фільм «Знахар» – відразу почав мріяти стати лікарем. Під час навчання в медінституті з усіх напрямків найбільше сподобалася хірургія. З того часу ні разу не пошкодував про свій вибір. Хоча ця робота вимагає великої уваги, концентрації, спокою.

– Як ця професія змінює людину?

Загартовує. Вчить думати наперед. Стаєш стратегом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---