«Ти ж морпіх, терпи»: Михайло Діанов розповів про пережитий полон та мрію – вчитися у Дядька Максима

Морський піхотинець Михайло Діанов мріяв на «Азовсталі» та в Оленівці про еклер і про купівлю дрібнички. А зараз сам змайстрував для себе ортез на скалічену руку.

За долю Михайла Діанова переживали тисячі українців, коли побачили на заводі пораненого чоловіка з апаратом зовнішньої фіксації, який продовжував вести боротьбу. Зараз він їсть омріяні еклери на волі після тривалого полону і ділиться спогадами про пережите з ТСН.

«Я оптимістичний оптиміст», – каже він під час інтерв’ю.

Про його посмішку світ дізнався завдяки світлині – азовець Дмитро Козацький на псевдо «Орест» зробив її під час облоги «Азовсталі». Боєць Мішаня у подертому кожусі, з кошлатою бородою, шпицями у скаліченій руці і посміхається. «Як я вижив? В мене не поцілили», – твердить він.Михайло на війні від 2015 року. До Маріуполя та полону він був гранатометником у приазовських степах, потім вже поранений потрапив на завод Ілліча та «Азовмаш», а вже звідти вдалося виїхати на «Азовсталь». Він воював однією лівою і найбільше не любив авіаудари по заводу.

«Очікується масований авіаудар і все – ти стаєш між якимись суперперекриттями, і це не летить винищувач чи штурмовик і кинув там бомбу, це летить ескадрилья бомбардувальників і бубубубубубу. Оця вся штука труситься, через вентиляцію входить пилюка і ми всі в масках були, дихати було неможливо», – розповідає чоловік про будні на «Азовсталі».

Він виконав наказ вижити, здавшись у полон. «В Оленівці жах був, це концтабір», – каже боєць.

До звільнення з Оленівки його вивозили лише раз, аби зняти апарат зовнішньої фіксації. «Мені апарат знімали плоскогубцями, без наркозу, «ти ж морпіх, давай, терпи», один тримав за плече, а другий знімав мені апарат. Терпів, де я мав дітися. Рука була пошкоджена капітально, я гнив повністю», – розповідає Михайло.

Зараз у його руці не вистачає 4-х сантиметрів кістки. Ортез для своєї понівеченої кінцівки морпіх зробив сам і не дозволяє лікарям щось змінити.

На його обличчі ще залишилися сліди від скотчу, його наліпили ще в Оленівці, а зняли, лише коли він почув: «Хлопці, Слава Україні! Огогогого! Був український прапор, хотів заплакати, але сліз не було», – ділиться військовий.

Що дивує Діанова після повернення з полону – це те, що він став дуже популярним. Тож зараз має нову мрію. «Я хочу просто пройтися Києвом, аби мене ніхто не чіпав, зайти до магазину і купити не дуже потрібну мені річ, я збирав давно гроші, аби купити собі якусь дрібничку, побавитися дві години може і поставити на полицю, бо я її купив», – розповідає Михайло.

Михайло упевнений, що йому обов’язково відновлять руку, і він знову буде грати на музичних інструментах. У мирному житті він був музикантом, у Тернополі мав свій гурт і найбільше любив грати на басгітарі. А ще він мріє про риболовлю та про те, як почне працювати – відкриє свою майстерню по металу.

Так, він повідомив, що мріє повчитися у Дядька Максима – токаря Максима Когута, що створив блог по металообробці «Дядько Максим», який є прикладом успішної україномовної сторінки та нараховує зараз понад 143 000 підписників.

До слова, сьогодні Максим у себе на каналі розмістив відео для Михайла, у якому запросив його у будь-який час приходити і навчатися. Також він додав, що для нього це велика честь і він усіма силами допомагатиме Діанову у відкритті власної майстерні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---