У Копачівській громаді попрощалися з Героєм Олександром Романовичем

На Харківщині героїчно поліг уродженець села Воєгоща Камін-Каширського району та житель Башової Луцького району молодший сержант Романович Олександр Миколайович. 30 жовтня йому виповнилося б 33. Молодий чоловік і тато, добрий син та брат, порядний односельчанин, мужній воїн. Спокійний і небагатослівний.

Про це пише Наш Край.

Після навчання в Луцьку та проходження строкової служби Олександр працював деякий час на заводі, потім далекобійником. У розквіті сил доля звела Сашка з Лілею. Молоде подружжя оселилося у Копачівській громаді, в селі Башова. Нещодавно настаралися на власну хату, але так і не встигли там разом пожити. Єдиною потіхою й розрадою для жінки став їхній трирічний синочок Назарчик.

Олександр був мобілізований до війська у березні 2023-го. Проходив навчання на Львівщині. Згодом потрапив у лави 247-го батальйону 127-ї бригади. Це була перша в Україні бригада територіальної оборони, яка стала механізованою. Якраз у цей період до її лав й приєднався оператором взводу ударних БПЛА Олександр. Спочатку воював на півдні країни. Його урівноважений посидючий характер гармонійно вписувався у його посаду – оператора безпілотників. Умів вичікувати свою ціль й у найвдаліший момент по ній влучати. Через трохи формування передислокували на Харківщину.

Там поблизу населеного пункту Тернова 26 липня Сашко і загинув. Їхню групу засік на позиціях ворожий дрон.

У центрі громади, в Копачівці, біля стели воїнам-Героям, відбулася громадська панахида. У горі зустрічали його дружина з синочком, батьки, брати, сестра, друзі, сусіди, односельці, представники громадськості та священники…

Відспівали Героя в храмі пророка Іллі священники Рожищенського деканату Волинської єпархії ПЦУ.

Поховали Сашка у Башовій, де він із сім’єю проживав останні роки. Поряд з кладовищем – гарний ліс.

«Добре, що хоч тут не ростуть чорниці», – тішився колись воєгощанець, оселившись у Башовій. Бо вже надто заморили його ті щоденні походи до лісу в дитинстві...

Без батька ростиме тепер маленький синочок, вдовою залишилася молода дружина. Приказувала біля домовини її бабуся: «Краще б я тут лежала...» Тужливо вичитувала мати, що син знайшов спочинок на чужині...

Не на чужині... У рідному краї, під рідним небом, у яке наостанок, за військовим почесним церемоніалом, злетіли прощальні постріли.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині Героя. Вічна пам’ять, честь та незгасна слава!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---