Річниця Голодомору: у Луцьку поминали жертв геноциду

У Луцьку молилися за мільйони українців, які загинули від Голодомору - трагедії країни 1932-1933-х років, яку офіційно заперечувала радянська влада протягом багатьох десятиріч.

Тож, сьогодні, 23 листопада, від Театрального майдану до замкової площі у Луцьку пройшла скорботна хода, а також відбулося віче, приурочене вшануванню пам’яті жертв Голодомору в Україні.

Захід зібрав велику кількість людей людей, серед яких - представники міської та обласної влади, духовенства, правоохоронці та просто небайдужі лучани.

Люди несли у руках свічки, лампадки, колоски та квіти.

Скорботна хода відбулась під акорди композиції, яка уже стала своєрідним символом дня пам’яті замордованих радянською владою українців, які загинули страшною голодною смертю – «На вікні свіча миготіла».

Опісля на Замковій площі відбулася панахида за загиблими внаслідок Голодомору.

«Дорогі браття і сестри! Ми зібралися, щоб вшанувати пам'ять жертв Голодомору. У 20-му столітті наш народ пережив три голодомори - у 1920-х, 30-х та 40-х роках. Найбільшим із них був Голодомор у 1932-33-х роках. Це була найстрашніша трагедія новітньої історії українського народу, ініційована комуністичним режимом. Від чотирьох до семи мільйонів – саме таку кількість померлих від голоду називають українські дослідники. І ось такі великі масштаби втрати нашого народу свідчать про те, що це було не що інше, як спланований акт знищення української нації упродовж десятиліть. Вбивство людей штучним голодом навмисне замовчували тодішньою владою і не дозволялось про це говорити», - зазначив один із священників, присутній на молебені.

Духівник зауважив, що, читаючи спогади очевидців і переглядаючи архівні фотоматеріали тих часів, важко повірити та збагнути, що довелося пережити нашим предкам.

«Смерть людини буває різною, але якою страшною вона є, коли мати і батько бачать на власні очі, як дитина помирає від голоду. Ніколи не забуваймо трагічних сторінок нашої історії, а у сьогоднішній день запалімо лампадки і свічки пам'яті та у своїх молитвах згадаймо всіх українців, невинно замордованих голодом. Вічна їм пам'ять», - сказав священнослужитель.

Варто зауважити, що у світовій історії, окрім України, більше ніде не було таких страшних сторінок, як Голодомор, у результаті якого протягом 1932-1933-х років за різними оцінками загинули від трьох до семи мільйонів осіб. Щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, а це - близько 25 тисяч щодня. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених дітей становлять близько 6 мільйонів 122 тисяч осіб.

Неможливо у це повірити, але в Україні - житниці всієї тодішньої радянської імперії, раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Пухли старі й малі, люди вимирали цілі села перетворювалися на суцільні могили. Смерть нещадно косила українців на шляхах, на полях, по хатах - здавалося ні вдень, ні вночі вона не випускала своєї кривавої коси із кістлявої руки. Але мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинилися в часі і просторі.

Пам'ять про них передається з уст тих, кому вдалося вижити. Тож і сьогодні лучани пом’янули хвилиною мовчання тих великомучеників нашої тяжкої історії, які померли від небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

«На вікні свіча догасала,

Мати дитинча колисала -

Не в колисці, ні,

Не в колисці, але у труні ...

Мертві по ровах - їх мільйони,

По німих церквах стогнуть дзвони...

Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?»

Текст та фото Вікторії Семенюк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---