У Луцьку рідні полонених і зниклих безвісти підняли «Прапор Надії»

У Луцьку в рамках щотижневої акції на підтримку полонених та безвісти зниклих військових, що відбувається щоп’ятниці у центрі міста, підняли «Прапор Надії». Цей біло-чорний стяг символізує нагадування про полонених та зниклих безвісти військових.

Про це Суспільному розповіла дружина полоненого азовця Світлана Теплякова. Її чоловік Сергій – 1135 днів у російському полоні. Востаннє з ним лучанка говорила 20 травня 2022 року.

«Коли він крайній раз телефонував, як вони вже виходили з «Азовсталі»», він говорив, що ви мусите бути сильні, ви мусите нас чекати, ми ніколи не здамося. Дуже важко даються вечори, дуже важко даються ночі, коли постійно думками і молитвами за бійців, за воїнів і, першу чергу, за чоловіка», – ділиться жінка.

З двома синами щоп’ятниці бере участь в акції волинянка Оксана. Її чоловік Андрій 23 місяці перебуває у російському полоні.

«Ми їздимо в інші міста, ми підтримуємо всіх і просимо нас підтримати, – говорить жінка. – Ми тут одна сім’я, ми всіх чекаємо і просимо інших не бути байдужими».Читати ще: Суд у Росії засудив майже 200 українських військовополонених, які воювали на Курщині, за «теракти»

З лютого цього року щоп’ятниці на акцію приходить лучанка Ольга. Її син, 36-річний вогнеметник Вадим Целюх з 61 бригади, зник торік у грудні у Курській області РФ.

«Шукаємо, немає його ніде. Ні в списках, ні серед мертвих, ні серед живих. Будемо надіятися. Тільки в нас і осталася одна надія, більше нічого», – каже лучанка.З племінниками та мамою прийшла на акцію лучанка Марія. Її рідний брат, 24-річний Володимир Архипчук, зник безвісти рік і 8 місяців тому на Херсонщині.

«Дає сили віра, терпіння, Боже благословіння. Діти, внуки підтримують всі, просять, щоб бабуся не плакала, Володя повернеться. І надія на те, що він повернеться. Я знаю і відчуваю, що він живий. Тільки прийде час, і він повернеться», – впевнена матір Галина Архипчук.Читати ще: «Мама, я так постарів. Купи мені крем від зморшок»: переселенка, яка живе на Волині, три роки чекала сина з полону

Волинянка Марія Круковець прийшла на акцію, бо розшукує двох рідних людей – швагра і племінника.

«Серпень 2024 року, Північне, Торецьк, 150 бригада, де зникло дуже багато хлопців. Зник швагро Борис і племінник Олександр», – додала жінка.Віктор Михальчук приїхав на акцію з Підгаєць. Він – батько зниклого на війні військовослужбовця.

«В мене пропав син 8 квітня 2024 року, 115 бригада, Новокалинове, Донецька область. І не знаю, де він зараз. Чи в полоні. Чи пропав. Надія, кажуть, вмирає, останньою», – ділиться учасник акції.Як розповіла Світлана Теплякова, біло-чорний «Прапор Надії» у Луцьку підніматимуть щоп’ятниці на акціях у підтримку полонених та безвісти зниклих військових, доки усі дружини, матері та сестри не дочекаються повернення своїх рідних з полону або зниклих безвісти додому.

Довідково: «Прапор Надії» – це символ пам’яті та боротьби за повернення військовополонених і тих, хто потрапив у російський полон. Автор ідеї – морпіх із Полтави, учасник оборони Маріуполя Сергій Волинський. Військовий створив петицію на сайті президента про те, аби розміщувати такі прапори у кожній громаді України. Вона набрала необхідні 25 тисяч голосів.Нагадаємо, під час обміну військовополоненими 26 червня додому повернулись 4 волинян.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---