«Весілля буде після перемоги», – командир відділення БпАК зі сталевої сотки на псевдо Кур’єр

26-річний Володимир Старушик на псевдо Кур’єр із села Замшани Ковельського району – командир відділення БпАК (безпілотних авіаційних комплексів) у 1-му механізованому батальйоні 100-ї омбр.

У цивільному житті чоловік працював на Новій пошті (це і визначило вибір позивного). До лав ЗСУ мобілізувався 16 травня 2024 року – за місяць після свого 25-ліття, пишуть на сторінці бригади у Фейсбуці.

«Мій батько Володимир Миколайович тривалий час служив у Державній прикордонній службі України. Він уже був на пенсії, та дізнавшись про повномасштабне вторгнення, став до лав 100-ї бригади. Служив на посаді головного сержанта батальйону. Мені теж хотілося в ЗСУ ще у лютому-березні 2022 року, – розповідає Володимир Старушик-молодший. – Ми багато говорили на цю тему з татом. Він мене не відмовляв, але казав: «Синку, ще твій час настане». Зрештою, так воно і сталося».Якраз у той час, коли син мобілізовувався до лав ЗСУ, батько зазнав важкого поранення. Після лікування та реабілітації Старушик-старший повернувся до строю. Та за кілька місяців таки змушений був звільнитися з війська за станом здоров’я – наслідки поранення заважали продовжувати службу. Ось і виходить, що час сина справді настав – прийняти від батька естафету захисника України.Старушик-молодший також перейняв від батька шалену любов до футболу.

«У 2008 році мама Світлана Степанівна купила мені – дев’ятирічному хлопчаку – першу футбольну форму. Це була форма англійського «Ліверпуля» з ім’ям Стівена Джеррарда. Моїй радості не було меж! – захоплено розповідає боєць сталевої сотки. – А навесні 2009-го тато їздив у Київ на півфінал тоді ще Кубка УЄФА між «Динамо» та «Шахтарем». І привіз мені футболку київського «Динамо» – нашого із ним улюбленого українського клубу».

Читати ще: «Замість Європи я поїхав до ТЦК»: історія командира 100 бригади з Волині

До речі, Старушики не лише є футбольними уболівальниками – самі люблять поганяти м’яча.

«За молодих років батько був знаним у наших краях футболістом. Слава про нього ширилася далеко за межами наших рідних Замшан. Розповідають, що м’яч на футбольному полі буквально приклеювався до його ноги, тож мав прізвисько Протас – на честь форварда «Дніпра» і «Динамо» Олега Протасова. Також був рекордсменом із набивання футбольного м’яча – рахунок ішов на тисячі разів! – із захватом розповідає Володимир Старушик-молодший про Володимира Старушика-старшого. – Я теж страшенно люблю грати у футбол і баскетбол. Хоча тут, на війні, звісно, геть не до цього…»На повернення свого Кур’єра з фронту чекають батьки, сестра Юля, а також кохана дружина Тетяна – 31 серпня 2024 року, вже перебуваючи на службі, Володимир розписався із дівчиною, з якою вони знайомі ще з часів спільного навчання у Луцькому національному технічному університеті.

«Ми просто офіційно оформили стосунки, а весілля справити можна буде і після Перемоги!» – впевнено каже Володимир.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---