Відпустка з війни: що розповів боєць 51 бригади
Юрій Калитюк з села Скулин Ковельського району — один із солдатів 51-ої механізованої бригади, яких у ці дні відпустили додому, в короткотермінову відпустку. 10 днів без війни для Юрія минули швидко. Перед від'їздом на передову АТО солдат, який воює за територіальну цілісність України, поспілкувався з журналістами "Телевізійного центру Ковель".
Війна навчила його бути обережним. Не лише у діях та вчинках. А й у словах. Про військову службу Юрій говорить неохоче. В армії — з перших днів мобілізації. Два місяці — на передовій, у самому пеклі неоголошеної війни на сході країни.
“З Ковеля поїхали на Володимир. З Володимира - на Рівне, на полігон. А вже з Рівного - на Схід... На строковій службі був водієм і зараз теж служу водієм... Коли приїхали в Дачне — пункт призначення, ще нічого такого не відчували. А коли вже поїхали на Донецьк, а “колеги по нещастю” - на Луганськ, тоді вже всі відчули, що таке війна”, - розповідає Юрій.
На відміну від тата, маленькі Таня та Андрійко про війну навіть не здогадуються. Інша справа - дружина. На жіночих плечах Ірини відтепер — усі сімейні та господарські клопоти.
“Не так фізично, як морально важко. Кожного дня тільки й думаєш, щоб все було добре. А фізично ми справляємося. Не в грошах щастя, як то кажуть. Аби тато був вдома... Надіємося, що все буде добре. Що скоро тато повернеться. Може, дасть Бог, і на перше вересня прийде. Поведе дочку в школу, в перший клас... ”, - каже дружина Ірина.
“10 днів без війни минають швидко”, - зізнається Юрій. Спочатку — відсипався. Звикав до тиші. Бавився з дітьми. Але за відпустку так і не зміг позбутися думки: як там, за невидимою лінією фронту?
“До весни я й не думав, що попаду в таку “передрягу”. Та й, напевно, ні в кого таких думок не було з тих, кого призвали... Так вийшло - і нічого з цим не поробиш... Місцеве населення по-різному до нас ставиться. Є такі, що налаштовані проти. А є такі, що допомагають нам. Хочуть, щоб їх захистили, бо люди залякані. А є й ті, кому байдуже — в Україні чи в Росії жити. З одного боку — не дуже хочеться їхати. А з іншого — подумаєш, що там робиться і як там люди, ті, що просять нашої допомоги? То вже й хочеться їхати. Це вже й ніби обов'язок мій...”, - каже Юрій Калитюк.
Брат Микола з Уховецька привіз на дорогу передачу. Ще один брат Юрія Калитюка, Сергій, також воює за Україну на Сході. Хлопці завжди відчували підтримку рідних, односельчан.
“Люди зібрали кошти і купили нам бронежилети. Так само багатьом хлопцям допомагають односельчани. Пізніше вже й армія закупила засоби захисту. Зараз із цим у нас все добре...”, - розповідає Юрій.
Юрій постійно спілкується з бойовими побратимами. Разом з іншими відпускниками 51-ої бригади домовляються, як добиратися до місця служби. Про кінець війни солдат поки що не загадує. Але вірить у перемогу. Бо знає: за тисячу кілометрів від рідної Волині він захищає свою, українську землю. І хоче бачити свою країну єдиною і незалежною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Війна навчила його бути обережним. Не лише у діях та вчинках. А й у словах. Про військову службу Юрій говорить неохоче. В армії — з перших днів мобілізації. Два місяці — на передовій, у самому пеклі неоголошеної війни на сході країни.
“З Ковеля поїхали на Володимир. З Володимира - на Рівне, на полігон. А вже з Рівного - на Схід... На строковій службі був водієм і зараз теж служу водієм... Коли приїхали в Дачне — пункт призначення, ще нічого такого не відчували. А коли вже поїхали на Донецьк, а “колеги по нещастю” - на Луганськ, тоді вже всі відчули, що таке війна”, - розповідає Юрій.
На відміну від тата, маленькі Таня та Андрійко про війну навіть не здогадуються. Інша справа - дружина. На жіночих плечах Ірини відтепер — усі сімейні та господарські клопоти.
“Не так фізично, як морально важко. Кожного дня тільки й думаєш, щоб все було добре. А фізично ми справляємося. Не в грошах щастя, як то кажуть. Аби тато був вдома... Надіємося, що все буде добре. Що скоро тато повернеться. Може, дасть Бог, і на перше вересня прийде. Поведе дочку в школу, в перший клас... ”, - каже дружина Ірина.
“10 днів без війни минають швидко”, - зізнається Юрій. Спочатку — відсипався. Звикав до тиші. Бавився з дітьми. Але за відпустку так і не зміг позбутися думки: як там, за невидимою лінією фронту?
“До весни я й не думав, що попаду в таку “передрягу”. Та й, напевно, ні в кого таких думок не було з тих, кого призвали... Так вийшло - і нічого з цим не поробиш... Місцеве населення по-різному до нас ставиться. Є такі, що налаштовані проти. А є такі, що допомагають нам. Хочуть, щоб їх захистили, бо люди залякані. А є й ті, кому байдуже — в Україні чи в Росії жити. З одного боку — не дуже хочеться їхати. А з іншого — подумаєш, що там робиться і як там люди, ті, що просять нашої допомоги? То вже й хочеться їхати. Це вже й ніби обов'язок мій...”, - каже Юрій Калитюк.
Брат Микола з Уховецька привіз на дорогу передачу. Ще один брат Юрія Калитюка, Сергій, також воює за Україну на Сході. Хлопці завжди відчували підтримку рідних, односельчан.
“Люди зібрали кошти і купили нам бронежилети. Так само багатьом хлопцям допомагають односельчани. Пізніше вже й армія закупила засоби захисту. Зараз із цим у нас все добре...”, - розповідає Юрій.
Юрій постійно спілкується з бойовими побратимами. Разом з іншими відпускниками 51-ої бригади домовляються, як добиратися до місця служби. Про кінець війни солдат поки що не загадує. Але вірить у перемогу. Бо знає: за тисячу кілометрів від рідної Волині він захищає свою, українську землю. І хоче бачити свою країну єдиною і незалежною.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 11
лучанка
Показати IP
5 Серпня 2014 21:01
За тисячу кілометрів від рідної Волині він захищає свою, українську землю. Саме так і є. Крим - це приклад того, хто є справжнім ворогом України.
Острів до лучанка
Показати IP
6 Серпня 2014 09:25
Скакали-скакали і Крим відвалився. Це нова тектонічна зброя України. Хто не скаче, той в Криму
Майдан
Показати IP
5 Серпня 2014 21:31
коментар було видалено
Сергей
Показати IP
5 Серпня 2014 23:34
кацапи не розумiють як можна так любити свою краiну-Украiну,бо вони зомбованi путлеровським ТВ,i думають що iх це не затроне,але зараз в людей РФ починають вiдкриватися беньки-пенсiю накопичувану заморозили,а згодом анулюють,цiни ростуть(ПДС введуть),вiд продуктiв ЕС вiдказались-залишилось iсти мазуту i занюхувати газом
Анонім до Сергей
Показати IP
6 Серпня 2014 01:53
лююбишь иди ко мне, Я не люблю твою краину.
Сергей
Показати IP
5 Серпня 2014 23:51
кацапи не розумiють як можна так любити свою краiну-Украiну,бо вони зомбованi путлеровським ТВ,i думають що iх це не затроне,але зараз в людей РФ починають вiдкриватися беньки-пенсiю накопичувану заморозили,а згодом анулюють,цiни ростуть(ПДС введуть),вiд продуктiв ЕС вiдказались-залишилось iсти мазуту i занюхувати газом
новинка
Показати IP
6 Серпня 2014 09:59
не любиш , ніхто не тримає валізи в руки і пряма наводка на схід чим далі тим краще всім.
Землячка
Показати IP
6 Серпня 2014 13:15
Героям Слава!!!! Молодці хлопці))) Тільки в справжніх українців є ЧЕСТЬ та ГІДНІСТЬ!!! Терпіння ВАМ та сили) Перемоги швидкої та легкої!
З Луцька військовим передали нову допомогу
Сьогодні 18:03
Сьогодні 18:03
«Моя єдина амбіція – вижити!» Сергій Притула – про Луцьк, освіту, донати і відсутність цивільних цілей на території РФ
Сьогодні 17:44
Сьогодні 17:44
На Волині поховали 25-річного Героя Олександра Пархомчука
Сьогодні 17:11
Сьогодні 17:11
У Луцьку на вулиці чоловік погрожував жінці пістолетом
Сьогодні 16:38
Сьогодні 16:38
Куди піти в Луцьку: від четверга до четверга. Анонси
Сьогодні 16:06
Сьогодні 16:06
Танкові снаряди, дрони і не тільки. Німеччина передала Україні великий пакет допомоги
Сьогодні 15:50
Сьогодні 15:50
У Луцькому районі зіткнулися бус та вантажівка. Відео
Сьогодні 15:33
Сьогодні 15:33
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.