«Я хочу, щоб було гарно на землі»: у Луцьку стартував проєкт дослідження феномену скульптора-наївіста Станіслава Сарцевича

Він не мав мистецької освіти. А також галерей чи бієнале. Але у зрілому віці почав творити красу просто на подвір’ї хати в Луцьку, де жив. Саме з цієї краси – цементної, яскравої, наївної – виростав його світ. І феномен цього світу дослідять через міждисциплінарний проєкт, що стартував у Луцьку. Присвячений він маловідомому, але унікальному митцеві Станіславу Сарцевичу (1904-1984) – скульптору-наївісту.

Реалізовує проєкт платформа «Алгоритм дій» за підтримки Українського культурного фонду.

Станіслав Сарцевич власноруч створив понад 50 повнорозмірних фігур, які розташовував просто на ділянці біля будинку, де мешкав. Тож перетворив свій двір на живу виставку просто неба. Його скульптури – елегантні дами у капелюшках, оголені русалки, леви, слони, плавці та військові – це сміливе мистецтво радості, фантазії й гідності в умовах радянського провінційного побуту. На жаль, лише частину з них вдалося передати на зберігання в Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» у Києві.«Я хочу, щоб було гарно на землі», – казав Сарцевич. І створював красу всупереч очікуванням суспільства, погрозам міліції, глузуванням оточення.

Читати ще: 60 учасників із п’яти країн: V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентував цьогорічну програму

Мета проєкту – відновити забуте ім’я через кроссекторальність: у проєкті поєднаються історія, мистецтво, театр, цифрові технології та урбаністика, щоб повернути Сарцевича лучанам і світу. Дерадянізація українського наївного мистецтва відбуватиметься через цифрові інструменти – використання сучасних технологій дозволяє зберегти та дослідити спадщину митця, яку радянська система намагалася знецінити.

Назва проєкту – «Сарцевич: віртуальне повернення луцького генія наївного мистецтва». Відповідно, у межах ініціативи буде створено цифровий архів, який акумулює всі результати дослідження біографії та творчості Сарцевича.Скульптури, частина з яких зберігається у НЦНК «Музей Івана Гончара», а інші існують лише на старих світлинах, отримають друге життя завдяки 3D-візуалізації. Цей процес здійснить команда SKEIRON – лідери у сфері цифрової репрезентації культурної спадщини в Україні. А сайт проєкту, що стане живою платформою памʼяті й візуального архіву, створить ІТ-компанія ideil.

До дослідження феномену Станіслава Сарцевича долучаться фахівці, експерти, які допоможуть глибше прочитати його мистецьку спадщину в мистецькому, соціальному та культурному вимірах. Зокрема культурологиня, режисерка та керівниця театру «Гармидер» Руслана Порицька, луцька мистецтвознавиця Зоя Навроцька, колекціонер мистецтва, засновник і куратор артцентру «Я Галерея» у Києві та Львові Павло Гудімов, художник-монументаліст, живописець, музеєзнавець, генеральний директор НЦНК «Музей Івана Гончара» Петро Гончар та інші. Також київський театр «Шарж» здійснить постановку за матеріалами дослідження і покаже її в Києві та Луцьку.

Читати ще: «Гармидер» покаже в центрі Луцька «Трипільські видіння»

Організатори проєкту проведуть кілька публічних діалогів та дискусійних панелей з культурологами та мистецтвознавцями про феномен наївного мистецтва, локальну пам’ять і культурне спадкоємство.

«Цей проєкт започатковує важливий для платформи «Алгоритм дій» напрямок діяльності – відновлення пам’яті про митців, які формували чи мали значний вплив на культурне обличчя міста, – коментує керівниця платформи «Алгоритм дій» Елла Яцута. – Ми вже реалізовували спільно з партнерами – театром «Гармидер» та Літературною платформою «Фронтера» – заходи, присвячені митцям родом із Луцька, зокрема Костю Шишку та Юркові Покальчуку.

Нині ж йдеться про ширший, комплексний підхід. Ми розкриваємо постать митця: як він жив, творив, у якому напрямку працював, з ким взаємодіяв, у якому контексті існував, який вплив мали він і його творчість – локальний чи глобальний – на місто, мистецтво, на нас сьогодні. Такі люди – складова міської ідентичності, її осмислення та усвідомлення.

Ми прагнемо будувати процеси так, щоб вони виходили за межі окремого проєкту – формуючи підходи та інституції, які продовжать працювати з цими постатями й надалі. Ідеться про сталу модель: коли мистецька спадщина не лише зберігається, а й осмислюється, актуалізується, примножується і залишається доступною для громади».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---