Як Луцьк став самоврядним: кілька штрихів до історії міста

Відомий французький історик, один із представників школи «Анналів» Фернан Бродель свого часу назвав урбанізацію передвістям появи нової людини. Дослідник наголошував, що саме міста великою мірою творили сучасні держави.

Міське право, що поширювалося в містах Центрально-Східної Європи у ХІІІ-ХVІ століттях за принципами філіації (запозичення, взорування), містило взірці міського устрою, вироблені в німецькому (саксонському) місті Маґдебурґ.

Його зразок права на створення окремого суду і міської юрисдикції спричинився до творення тих правових норм, які у модифікованому вигляді згодом стали підмурком для устрою не лише німецьких, але й інших міст Центрально-Східної Європи. У тому числі – волинських.

Читати ще: Легенда про походження назви Луцька

Німецьке право не переносилося у вигляді готового взірця. Воно формувалося під впливом місцевих умов, трансформувалося в особливу організаційну модель міської громади.Привілей-конфірмація (підтвердження) лучанам на самоврядування від короля Стефана Баторія, 1576 рік

Наріжним каменем започаткування міських вольностей на державницько-документальному рівні для Луцька став привілей великого князя литовського Олександра від 31 липня 1497 року. У тексті було зазначено: «надаємо їм [лучанам] на вічні часи право тевтонське, що маґдебурзьким зоветься»). Було згадано посаду війта і визначено розмір його прибутків («поновлюємо посаду війта, і даруємо її тим, хто є зараз, виділяючи для цього дві корчми, вільні від різних наших податків, з четвертиною динарія із всіх податків, подарунків, судових виплат, грошових штрафів і будь-яких випадкових прибутків»).Олександр Дишко. Острів Луцьк, 2010 рік

Луцькі міщани переходили під юрисдикцію новоствореної міської влади. Відповідно до привілею 1497 року, вони мали коритися вирокам та наказам війта і райців, «які будуть свого часу». У підпорядкування органу місцевого самоуправління – магістрату – потрапляли мешканці власне міста і «ті, що живуть в його околицях», тобто передміщани.

Читати ще: Як Луцьк отримав Маґдебурзьке право: історія міського самоврядування 500 років тому

Документ визначав порядок вибору маґістратських урядників. Міська громада Луцька, як і міщани Володимира та Кремʼянця, не мали привілею-дозволу на право самостійно обирати серед своїх членів особу, достойну посісти посаду війта. Його призначав король. Луцький війт щороку мав обирати половину радців. Іншу частину делегувало міське поспільство.Засідання міського уряду ХVI століття із книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарніцького

У муніципальному устрої Корони Польської і Великого князівства Литовського рада виступала як найвищий орган міського самоврядування. Управляючи міським майном, вона була водночас і виконавчим, і судовим органом. Рада репрезентувала місто в його зовнішніх відносинах. До компетенції ради входив переважно розгляд цивільних справ. Йдеться про суперечки щодо спадщини і майна, нагляд за благоустроєм міста, відання обліком міських прибутків та видатків, а також дрібні злочини.Святий Миколай на міській печатці Луцька початку ХVII століття

Щороку за участю всього маґістрату, очільників ремісничих корпорацій міста та поспільства (повноправних, присяглих на вірність місту мешканців громади) обирали чинний міський уряд – раду. Орган управління складали чотири райці. Кожен із них упродовж року посідав уряд бурмистра. Решта урядників набували статусу «старих» райців. Каденція радників тривала один рік.

Читати ще: У Луцьку і Володимирі були ратуші. Чому це важливо

Ще однією колегією маґістрату була лава. Лавникам – урядникам цієї структурної ланки міських урядів – належав розгляд судових справ кримінального спрямування. На чолі лави стояв війт. Його заступником і намісником міському поспільству-громаді служив лентвійт. Чисельність лавників у волинських містах була різною, але ніколи не досягала одинадцяти осіб. У Луцьку впродовж багатьох років найбільше фіксували сім лавників. Під час елекції 1639 року – їх лише п’ять.Лавнича печатка Луцька, 1612 рік

До штату маґістратських служебників входили міський і війтівський писарі, шафарі, які відали прибутками-видатками міського скарбу, інстиґатор (публічний обвинувач), кликун, містр-кат, міські слуги, денна та нічна сторожа.Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку. Авторська реконструкція, 2017 рік

Читати ще: Як обирали міську владу Луцька 400 років тому

Центром міського маґдебурзького соціуму волинських міст був Ринок й прилеглі до нього міські вулиці. Там розміщувалася ратуша, проводили торги та ярмарки. Значна кількість нерухомості, що була у маґістратському підпорядкуванні, локалізувалася або на самій Ринковій площі, або неподалік від неї.Давнє Заглушецьке передмістя Луцька на іконі авторства ченця-тринітарця Йозефа Прехтля «Святий Каєтан Театинський», 1768 рік

До міського маґістратського присуду входили і території, відносно віддалені від центральної Ринкової площі – передмістя. Так, луцькими передмістями в ХVІ – першій половині ХVІІ століття були Заглушецьке, Яровиця, Окописька (Окопище), Хмільник (Помостичі) та Гнідава.Костел і монастир луцьких отців домініканів на акварелі Наполеона Орди, середина ХІХ століття

Одночасно з міським самоврядним простором в містах паралельно зберігалася замкова юрисдикція, була низка шляхетських та церковних юридик (земельних ділянок з об’єктами нерухомості та особами, які мешкали там і не підпорядковувалися органам міського самоврядування) як окремих територіальних осередків, власників дворів, будинків та халуп.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---