У Луцьку молилися біля пам’ятника Шевченку

У переддень своєї смерті, Тарас Шевченко заповів поховати його в місті Канів, Черкаської області. З нагоди 153-ї річниці перепоховання українського Пророка на Чернечій горі у Каневі, у Луцьку відбулося покладання квітів.

Біля пам’ятника Шевченку у Луцьку зібралися сотні краян, аби вшанувати пам’ять великого українця. Духівники відслужили панахиду, потому біля підніжжя монумента люди схилили голови й поклали квіти.

До присутніх звернувся настоятель церкви Холмської Божої Матері УПЦ КП Михайло Онищук. Він закликав повернути Шевченка в реалії.

«Українські святині – українському народу, ми цього заслуговуємо. 153 роки тому прах Тараса Шевченка повернули на Батьківщину. Відзначаючи цю дати, ми повинні дякувати Богу, що дав мудрості поету для його слів і прохати мудрості нам, аби зрозуміти Кобзаря. Ще 200 років тому він сказав, як нам діяти, з ким кохатися чорнобривим, що нашу землю присплять. Настав час пробудитися. Треба повернути Шевченка в життя, для цього не достатньо лише взяти в руки Кобзаря, необхідно, аби кожен з нас знав на пам’ять хоча б один його вірш, тоді усе зміниться!», - наголошує Михайло Онищук.

Волинська письменниця Ніна Горик про Шевченка сказала, що він пророк, слова якого повинні бути в серці кожного.

«Слова Шевченка вчать нас мудрості, вони пророчі. Від малого до великого ми повинні прислухатися до рядків Кобзаря й нести його любов до Батьківщини, до свого народу в серці», - каже Ніна Горик.

Нагадаємо, у день народження Шевченка – 9-го березня, до нього прийшли знайомі, серед яких був і близький друг художник Григорiй Честахiвськй. Спілкуючись між собою, поет висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, його поховали в Каневi. Вже наступного дня, вранцi 10-го березня, Тараса Григоровича не стало. Його поховали 13-го березня, у Санк-Петербурзi, на Смоленському кладовищi на кошти друзів. Уже в квiтнi 1861-го року, після того, як 58 днів прах Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд, дозволив перевезти його в Україну. Відповідно, 8-го травня домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею доставлено в Москву. I рушила вона через всю Росiю з пiвночi на пiвдень. Перевезення домовини тривало 14 дiб.

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва прах Шевченка везли по Дніпру.

Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня канівський протоієрей Гнат Мацкевич вiдслужив Заупокiйну Лiтургiю. Біля могили зiбралося кiлька тисяч люду, було виголошено двi проповiдi та шiсть промов. Похорон тривав до вечора.

Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий хрест. Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар «дарував» крiпакам волю. Розповідає про цю історичну сторінку Волинське Братство.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---