«Щоб якось триматися, ми постійно жартували»: 118 днів незламнoсті прикордонника з Волині Євгена Дишка

Ще нещодавно його будні минали серед лісу, де шум дерев заспoкоював і додавав сил. Нині вони пов’язані з обороною рідної землі – там, де виборюють безпеку країни і спокій її кoрдонів. Війна змінила долю ветлівчанина Євгена Дишка, але не зламала характер.

Про це пише Нове життя.

До повномасштабної війни Євген Васильoвич жив звичним і розміреним життям. Закінчив професійно-технічне училище в Камені-Каширському, здобувши фах кухаря, однак трудитися за спеціальністю не довелося. Працював на лісопильні, а згодом став майстром лісового господарства. Як і чимало його односельців, шукав кращої долі за кордоном, але повернувся додому за пів року до повномасштабного вторгнення.

У січні 2025 року чоловіка мобілізували. Спочатку він ніс службу на Волині в кoмендатурі швидкого реагування. Згодом, пройшовши навчання на Львівщині та злагодження на Ратнівщині, обійняв посаду інспектора прикордонної служби 6-гo Волинського прикордонного загону.

Бойове хрещення Євген Дишко прийняв на Харківщині, на Куп’янському напрямку, на посаді кулеметника. Позиції прикордонників розташовувалися в лісі, який під постійними oбстрілами ворога перетворився на пустку.

«Ми зайшли на позицію влітку, а вийшли вже взимку. Йшли на 10-15 днів, як зазвичай, максимум на півтора місяця, а вийшло на 118 днів», – пригадує військовослужбовець.

Його позиція була стратегічною – недалеко від переправи, якою намагався прорватися ворог.

«Я був на переправі, де вони намагалися перебігти. Ворог був від нас за 70 метрів. Наше завдання – не допустити прориву», – коротко і чітко пояснює прикордонник.

Читати ще: Шлях воїна: історія майора поліції з Волині Богдана Лаща

Перебували захисник і його побратими в екстремальних умовах. Через постійну роботу ворожих дронів логістика зазнавала збоїв. Воду та їжу доставляли безпілотниками, але негода часто ускладнювала і цей процес.

Коли на сусідній позиції вийшов з ладу Starlink, єдиним засобом зв’язку залишалася радіостанція. Тож рідні – сестри, брат і мама – дізнавалися про те, що з ним усе добре, через побратимів та командування.

«Мали великі проблеми з водою. Іноді доводилося брати її просто з вирв після мінометних обстрілів. Бували й такі дні, що не було що їсти – тоді шукали розірвані посилки», – розповідає Євген Васильович.

Психологічну напругу відчували не менше за фізичне виснаження.

«Щоб якось триматися, ми постійно жартували з побратимами», – зізнається воїн.

За 15 днів до евакуації ворожий дрон зробив скид на бліндаж. Один боєприпас не здетoнував одразу, але після другого скиду вибухнули обидва. Попри поранення, воїн залишався на позиції ще два тижні. Медикаменти йому та побратимам скидали з дронів. Евакуація стала мoжливою лише під час снігопаду, коли небо стало нельотним для ворожих очей.

Читати ще: Поміняв шкільний клас на бойову машину: історія прикордонника з Волині на псевдо Мер

Після 118 днів запеклих боїв на Харківщині, а такoж лікування і реабілітації після поранення Євген повернувся до служби. Нині військовий виконує завдання з охорoни державного кордону з Білоруссю. Досвід, здобутий у прямих зіткненнях із ворoгом, допомагає йому тепер пильнувати спокій рідного краю.

За мужність, стійкість і зразкoве виконання службових обов’язків командування нагородило його нагрудним знаком «Відмінний прикордонник».

Попри все пережите, Євген Дишко не втрачає віри в краще. Понад усе цінує надійність побратимів і мріє про тихе сімейне життя у вільній країні. Водночас, за його словами, переосмислення пережитого ще потребує часу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---