17 вересня: події, факти, дні народження

День народження 17 вересня відзначає заступник голови Маневицької райдержадміністрації Сергій Борисюк (на фото).

«ВН» вітають його та бажають здоров’я, довголіття, достатку.

Сьогодні в Україні - День рятівника. Це свято відзначають працівники державної служби з надзвичайних ситуацій. Зичимо їм успіхів у їхній роботі, підтримки та розуміння.

Хроніка «ВН»:

Торік «ВН» інформували про те, що на Волині розводитимуть фазанів.

Два роки тому у обласному академічному музично-драматичному театрі відкрилася фотовиставка про Нечимне.

Три роки тому «ВН» розповідали про «забуте» сміттєзвалище.

17 вересня 2009 на Волині змагалися вихованці шкіл-інтернатів.

2008 року лучанин не встиг сісти за кермо, як вже потрапив у ДТП.

Народилися:

Цього дня народилися український письменник Михайло Павлик, російський терапевт, основоположник наукової медицини в Росії Сергій Боткін, російський учений Костянтин Ціолковський, український письменник Михайло Коцюбинський, російський кіноактор та режисер Володимир Меньшов(«Москва сльозам не вірить», «Любов і голуби»), австрійський альпініст, який підкорив усі восьмитисячники планети і першим піднялася на Еверест без додаткового кисню, Райнгольд Месснер, американський баскетбольний тренер Філ (Філіп) Джексон, український політик, народний депутат Володимир Сівкович, український художник Микола Глущенко, російський футболіст Ролан Гусєв, український режисер Любомир Левицький.

Сталося:

1939 — згідно з пактом Молотова-Рібентропа, радянська армія перейшла східний кордон Польщі — задля окупації територій Західної України та Західної Білорусі.

1989 — У Чернівцях розпочався І Республіканський фестиваль української пісні «Червона рута».

Попередні відбіркові конкурси відбувалися у кількох містах, не обов'язково обласних центрах. Так, наприклад, відбірковий конкурс по Черкаській області проходив у міському будинку культури Умані. Перемогу в цьому відборі, а заодно і путівку до Чернівців, отримали черкащани Едуард Драч, Кость Павляк, рок-гурт «Екологія» (керівник - Генадій Осипенко), а також гордість всього тодішнього українського андерграунду Андрій Миколайчук.

У Чернівцях конкурсні програми у жанрах поп- та рок-музики проходили у Літньому театрі, а конкурс авторської (бардівської) пісні та співаної поезії організатри винесли далеко від центру міста, у низину парку, де практично не було глядачів, крім самих учасників та журі.

Учасників—фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів. Так, концерти рок-музикантів проходили замість одного два дні, починаючись зранку об 11-00 і закінчуючись пізно увечері.

У рок-змаганнях брали участь знамениті гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Квартира №50», «Зимовий сад», та багато інших. А організатори фестивалю та члени журі просто були приголомшені такою величезною кількістю конкурсантів та їхнім високим рівнем.

Ірина Білик виступала в українському стилізованому костюмі, відспівала невдало і, не очікуючи результатів, поїхала додому. Під час конкурсного виконання власних творів у Костя Павляка раптово вимкнулася електрика, і він, не зупиняючись, доспівував у темноті, без мікрофона, лише під акомпанемент гітари. Жовто-блакитні прапори тоді ще були під забороною, і чернівецькі міліціонери р'яно кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати і пошматувати його.

На завершальному концерті, котрий відбувався на центральному стадіоні Чернівців, місцева міліція переслідувала будь-які прояви «націоналізму», затримувала молодих дівчат (багато було молоді із популярного «Товариства Лева»), котрі були вдягнені у жовті кофтинки та блакитні спідниці. Їх силоміць виводили за межі стадіону. На знак протесту проти цього міліцейського свавілля просто під час концерту виступили Марійка Бурмака та Василь Жданкін.

Протягом фестивалю щодня виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю». Всього вийшло у світ шість чисел газети (за іншими джерелами-вийшло сім чисел). (Перед-)Останній накладом 5000 примірників вийшов 24 вересня 1989 р. Ціна — 30 радянських копійок. Газета виходила під гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Над газетою працювали: редактор Мирослав Лазарук, журналісти Галина Бойчук, Василь Ворон, Василь Гриб, Еммануїл Друкман, Ольга Клейменова, Лариса Королевська, Юрій Луканов, Василь Теремко, Алла Федорина.

1991 — Лінус Торвальдс опублікував вихідний код операційної системи Лінукс

У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU з метою створення повноцінної Unix-подібної операційної системи і наповнення її повністю відкритим програмним забезпеченням. На самому початку 1990-х проект зібрав майже усі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix , за винятком основного компоненту — ядра.

У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалася із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.

Тим часом, у 1991 фінський студент Університету Гельсінкі, Лінус Торвальдс як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Тененбаумом з метою використання у навчальних цілях. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.

Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, віддав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.

На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Лінукс швидко перевершив Minix у функціональності; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.

Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, у той час, як інші підсистеми, як то компоненти GNU продовжують розвиватися окремо (розвиток ядра Лінукс не є частиною проекту GNU). Інші спільноти і компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти із додатковим прикладним програмним забезпеченням у вигляді дистрибутивів Лінукс.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---