«Золотий» письменник і графоман завітав до Луцька. ФОТО

«Золотий» письменник Мирослав Дочинець розповів лучанам про графоманію, дух книги та споконвічні «хвороби» українців під час зустрічі з читачами, що відбулася 23-ого липня.

Його книги читають на одному подиху, а їхню мову можна розібрати на афоризми. Один з найпопулярніших сучасних українських письменників під час зустрічі з читачами у Палаці культури говорив про те, що таке справжня творчість, «хвороби» українців та найкращу винагороду для себе.

Творчість та творці

Справжня творчість - це обов’язково спротив, подолання чогось. Журналістика - це штамп, а художня проза - подолання штампів. Треба дорости до своїх книг, пишучи, я вчуся і передаю свої учнівські потуги. Роман - це подолання дійсності. Як казав Ніцше, це наш порятунок від смерті життя. Той, хто творить, перебуває найближче до Творця.

Справжня, чесна книга дає свободу духу. Потрібно писати лише такі книги, а не множити целюлозу. Література важливіша за життя, хоча це звучить дивно і смішно. Наша зустріч існуватиме у часі лише у тому разі, коли про неї напишуть.



Пишу я для себе, тому що не можу уявити свого читача і підлаштуватися під нього. Сервантес написав найбільшу книгу в історії людства після Біблії, розважаючи себе писанням у в’язниці. Мене постійно запитують «Чи був насправді Андрій Ворон?», я запитую у відповідь «Чи був Дон Кіхот?» Ніхто не знає Сервантеса, але усі знають Дон Кіхота.

Я - літератор лише у вільний від читання час. Я- стовідсотковий графоман, і не варто боятися цього слова. Мене тішить, що Лев Толстой теж вважав себе графоманом.



Я навчився читати книги, засинаючи на плечі у батька, який навчався на філософському факультеті. Так я зосереджено читав Спінозу, Гегеля, Фейєрбаха, Сковороду. Я лише прикидаюся романістом, насправді я афорист та новеліст. Українці створили лише декілька справжніх романів. Українець живе від Різдва до Великодня, від виборів до виборів. Ми, люди, які живуть короткими відрізками часу, можемо створювати лише новели. Всі мої романи можна роздробити на новели.

Я намагаюся вдихнути повітря в свої книги, як художник Клод Моне усе життя намагався зобразити повітря на картині. Дружина каже - твої книги виглядають, як сироти, без розкішних палітурок. Я відповідаю, що сиротам допомагає Бог.




22 роки незалежності, найбільша хвороба українців та Нобелівська премія

Мойсей 40 років водив народ пустелею, але на відміну від України, він вів до чогось, а не від чогось. Нас не ведуть, починаючи з XIII століття, відколи у нас немає князів. З того часу ми постійно продаємо себе іншим. Найбільша наша хвороба - провінційщина. Варто замислитись - провінційне місто Віфлеєм важко знайти на карті, але воно стало духовним центром світу.

Ми не мали Нобелівської премії, тому що не мали держави, і тому що нас, на жаль, важко перекласти. Не уявляю, як можна перекласти поезію Ліни Костенко.




Для того, щоб потрапити у Європу, українцям потрібно давати продукт - фільми, книги, які конкуруватимуть з європейськими, але матимуть свій дух. Постав на стіл продукт і нікого ні в чому не переконуй.

Коли пишеш, ти мусиш бути у той час у тому місці. Всі книги ми пишемо про себе. Я не Вічник, не Горянин та не Криничар, але усі ці книги - про мою душу. Правда факту менш цікава, ніж правда образу. Тому потрібно написати роман про УПА, як Василь Шкляр написав про Холодний Яр. Світ втомився від текстів, від ремесла. Людям потрібне справжнє слово.


Популярність та нагороди

Кожна праця мусить мати віддачу, гріх - працювати просто так. Я видаю книги, щоб бачити, потрібно це, чи непотрібно. Важливо знати, що твоя праця комусь потрібна. Мене тішить, що продаються навіть піратські копії моїх книг.

Найбільше читають мої книги у Львові (там продають найбільше піратських видань), Києві та Львівській області. У Криму, на жаль, продається в 5 разів більше моїх книг, ніж на рідному Закарпатті. Це сумно, тому що зрозуміти дух книги може лише той, на чиєму ґрунті вона зросла.



Відзнаку «Золотий письменник України» дають тим авторам, наклад книг яких перевищив 100 тисяч примірників, тобто люди голосували за мене гривнею. Моя премія, яку дав мені Бог - читачі. Я ніколи не поміняв би читачів на гроші.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---