Яким було радіо на Волині у минулому столітті. ФОТО. ВІДЕО

Раритетні радіоприймачі та диктофони зберігають у музеї Волинської ОДТРК.

Про це повідомляє видання «Gazeta.ua».

Понад півсотні раритетних радіоприймачів та диктофонів знаходиться у музеї Волинської ОДТРК. Його заснували у 2010 році.



Святослав Пирожко, колишній генеральний директор Волинської ОДТРК, розповів про найстаріші радіоприймачі з колекції. Одним із таких є приймач «Родина».

«Він продавався в комплекті із термогенератором, який виробляв струм. Його складовою є гасова лампа. Коли горів гніт, то повітря нагрівалося. Спеціальний пристрій перетворював теплову енергію в електричну. За допомогою цього механізму радіо могли слухати навіть у найвіддаленіших селах, де не було електрики», - розповідає Святослав Пирожко.



Серед експонатів є пристрої Каунаського радіозаводу (магнітола «Мінія») та Муромського заводу радіомовних приладів (всехвильова радіола «Кантата-203»), а також Дніпропетровсього радіозаводу (п'ятиламповий радіоприймач «Дніпро-52» і радіола «Промінь»).

Доктор історичних наук Володимир Борщевич поділився із журналістами деякими фактами з історії волинського радіо. Уперше слова «Говорить Луцьк!» пролунали в ефірі у 1940 році.

«Вже тоді у лексиконі жителів краю міцно закріпилися слова «радіовисильня», «радіонадавча станція», «радіові новини» та інші. У складі Другої Речі Посполитої Волинь не мала власної радіостанції, найближча знаходилась у Львові. За кількістю часу мовлення львівська «радіовисильня» займала третє місце у Польщі. На ту пору переважали музичні номери, радіовистави, спеціальні відчити для людей старшого віку, інформаційні повідомлення», - розповідає науковець.



Люди слухали радіопередачі переважно з гучномовців, які встановлювали на стовпах у людних місцях.

«Зокрема, значний інтерес для волинян становили передачі спортивного змісту. За прослуховування радіопередач власники приймачів вносили абонентну плату. Поширеним явищем тоді стало «радіо хижацтво», коли окремі громадяни не вважали за потрібне платити за таке цивілізаційне благо і споживали інформаційний продукт підпільно. Окрім польського радіо за слухацьку аудиторію краю змагалися радянські станції у Києві та Москві. Усі передачі звідти несли ідеологічне навантаження і мали за мету переконати слухачів у перевагах радянського способу життя», - додає Володимир Борщевич.

Не менш цікавими є диктофони, які представили на виставці. Так, популярний серед журналістів 1960-тих років «Репортер-2» важив понад 8 кілограм без акумуляторів. Його брали на записи в поле чи на будівництво.



Окрему експозицію також відвели розвитку в краї телемовлення.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---