Перша криза ПЦУ: чому припинились захоплення храмів і церкви стоять порожніми

«Мирний» перехід до лав новоствореної ПЦУ всього за кілька місяців призвів до захоплень храмів, десятків постраждалих та кримінальних проваджень. Все це відбувалося під фанфари президентського Томос-туру.

Але турне тривало недовго. А буквально за два тижні до першого туру виборів на церковному фронті раптово наступило затишшя. Храми перестали захоплювати, а раніше віджаті церкви спорожніли.

При цьому в самій Православній церкві України не вщухає боротьба за владу між «старою гвардією» Київського патріархату і ставлениками нового керівництва. Що, в принципі, ставить під великий сумнів майбутнє цієї структури в разі цілком ймовірної поразки на виборах її «політичного батька» Петра Порошенка.

Страна з’ясовувала подробиці ситуації, що склалася.

Скільки храмів встигли відібрати

В УПЦ кажуть, що на сьогоднішній день у них «віджали» 66 храмів. І ще трохи більше 40 перейшли в нову церкву відповідно до так званого закону «про церковне рейдерство».

Всього за статистикою в УПЦ – близько 12 тисяч парафій. Таким чином, втрати обчислюються менш, ніж в один відсоток.

Сценарій віджиму у всіх випадках один – невідомі люди, часто мешканці сусідніх районів, приїжджають організовано на автобусах, зрізають в церкві замки і беруть її під свій контроль.

В рядах загарбників часто бувають люди в камуфляжній формі – представники націоналістів, учасники АТО або просто ряджені. Протистояти захопленню без спеціальної підготовки складно – рознарядки надходять від місцевих чиновників, а прибулі на місце подій правоохоронці не заважають представникам ПЦУ.

«Всім цим керує влада. Якби влада в цьому не брала участь, то захоплень храмів б і не було. Все очолюється головами сільрад або депутатами – районних і обласних рад. У більшості випадків храми захоплюють привізні люди, а масовку створюють члени територіальної громади, які в місцях церква взагалі не ходять ». – розповідає вікарій Київської єпархії УПЦ Віктор (Коцаба).

У його конфесії відкрили «гарячу лінію», куди можна зателефонувати і розповісти про атаку на храм. Отримані відомості наносять на інтерактивну карту, з якої випливає головний висновок – всі захоплення церков відбуваються в Західній Україні. Лідером в цьому рейтингу виявилася Волинська область.

Загалом, нічого нового: захоплення храмів і раніше відбувалися в основному на заході країни. Їх майже за тією ж схемою здійснював Київський патріархат, який пізніше змінив назву і став ПЦУ.

Ця зміна назви дала колишній церкві Філарета серйозний бонус: її відкрито відстоювала місцева влади, поліція і СБУ.

«Типова ситуація – коли СБУ, представники ОДА та райадміністрацій тиснуть на авторитетних людей в регіоні, загрожують їм і вимагають, щоб вони сприяли захопленню храмів», – говорить джерело в церковних колах.

Однак надовго ажіотажу не вистачило. Приблизно за тиждень до першого туру президентських виборів раптово настала тиша – захоплення церков припинилися.

«Коли перед виборами змістилися акценти – тему ПЦУ забули при владі, а тому і припинилася хвиля атак. Хоча іноді бувають і поодинокі випадки», – пояснює Коцаба.

На відміну від простого «віджимання» храмів, в деяких випадках (таких, як писалося вище трохи більше 40) церкви забирають з дотриманням хоча б формальних пристойностей – через закон «про церковне рейдерство».

Втім, і тут грань між захопленням і переходом тонка. Згаданий закон дозволяє формувати кворум церковної громади (дві третини) з кого завгодно, а не тільки з місцевих жителів-прихожан. Тобто, звезені автобусами віруючі ПЦУ можуть зайти в храм УПЦ і проголосувати за вихід з неї.

Якщо ж священики намагаються боротися з такими нелегалами, їх бере на замітку СБУ і відкриває кримінальну статтю № 161 – «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності і релігійного відношення».

«Мене переслідують за мою позицію щодо захисту храмів. Відкрили справу, допитують людей, ставлять незаконне поширення релігійної літератури. На мене постійно тиснуть з боку СБУ. Нещодавно хотіли обрати запобіжний захід і оголосили мені підозру по 161, 300 статті (поширення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, – ред.). Мене просили частково визнати себе винним, але я відмовився, тоді вони продовжили розслідування », – розповідає протоієрей Віктор Земляний.

Порожні храми і розкол в ПЦУ

На тлі затримок із захопленнями церков все очевиднішими стають провали Томос-кампанії. У новій церкві поки що мало прихожан. Особливо це стосується храмів, тим чи іншим шляхом переведених в ПЦУ.

«Коли захоплюються храми, то на місце привозять десятки, а то і сотні людей. Але ці люди приїжджають, виконують свою справу і їдуть назад. Після їхнього візиту в селі можливо знайдеться десяток людей, які це підтримують. Ось в першу неділю в храм прийшли саме ці десять чоловік, у другу – вісім, а на третій раз ще менше. Їх новий батюшка від ПЦУ тому і відмовляється проводити службу, а храм починає порожніти», – розповідають Страні джерела в церковних колах.

Це очевидна ознака того, що перехід до нової церкви проводився штучним способом. Громаду, яка звикла до свого батюшки, насильно переводили до іншої (священики змінювали релігійну прописку рідше, ніж храми). Що викликало втрату довіри у віруючих.

Згоди немає не тільки на низьких ланках новоствореної церкви. Протиріччя в ПЦУ, що проявилися ще на об’єднуючому соборі в грудні, після спаду ейфорії проступили виразніше.

Самий напружений конфлікт виник в Одесі. Там архієрей ПЦУ і протоієрей УПЦ КП не змогли поділити місце настоятеля храму. У підсумку, після довгих мітингів парафіян, силових захоплень храму, останній представник Київського патріархату залишив церкву. Але, перш ніж грюкнути дверима, зробив гучну заяву.

«Я думав, що буде краще, буде розуміння, почуття братерства. Я бачу в очах своїх друзів-священнослужителів тільки рабство, страх, підлабузництво, а у вищих чинів – імператорство. Я не хотів такої церкви,» – заявив на прес-конференції Віталій Сеник, священнослужитель УПЦ КП.

У вищих сферах ПЦУ поки не дійшла до фізичного протистояння. Але розбіжності проявляються. Виходять вони від самого Філарета, повідомляють джерела в церковних колах. Через те, що Синод ПЦУ більшою мірою представлений архієреями УПЦ КП, то сфера впливу в організації автоматично перетягується на їхній бік.

«Філарет особисто розмовляв зі священнослужителями і повідомляв їм, що громади ПЦУ підкоряються саме УПЦ КП. Та й не дивлячись на те, що Єпіфаній значиться главою ПЦУ, Філарет і в цьому випадки зумів обмежити його вплив на монастирську братію», – розповідає співрозмовник Страни.

Днями суть розбіжностей в ПЦУ описав її митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф. У відкритому листі він поділився своїми думками про «церковний переворот, який обманом, змінив не лише Настоятеля Церкви, а й саму Церкву направили якимось брехливим шляхом». Своє послання священнослужитель опублікував на сторінці в соцмережі. Він заявляє, що написав його відразу після інтронізації глави ПЦУ Єпіфанія, але не хотів публікувати, сподіваючись, що «все якось проясниться, але не прояснюється, не розсіюється».

«Всі ці дні я не знаходжу собі спокою, бо боюся, що своїм мовчанням поставлю себе колись відповідачем на Божому Суді! У чому ж я мовчу? Мовчу про те, що на наших очах і за нашої участі стався церковний переворот. У ньому обманом змінили не лише

Настоятеля Церкви, а й саму Церкву направили якимось брехливим шляхом, зробили брехню початком її буття. Святі канони Православної Церкви, тільки і тільки, за якими будується життя Церкви, замінили чиєюсь людською, а значить, не позбавленою гріховності, волею», – пише митрополит.

З його слів, підготовка до отримання Томосу велася «в якомусь таємному нашіптуванні між оточенням Патріарха – митрополитом Єпіфанієм, архієпископом Євстратієм і Агапітом. Все, що відбувається уявлялося у вигляді якихось уривчастих пліток, ніхто не знав точного положення справ. Правда, вже тоді, «Ворожа преса» писала в тому, що молоде оточення Патріарха має таємний план усунути Патріарха від управління, але в це ніхто не вірив. А, виходить, марно не вірили!».

«Всі мої побратими-єпископи пам’ятають час, коли почалися розмови про те, що предстоятель церкви – Патріарх Філарет і Митрополит Макарій, повинні зняти свої кандидатури при виборі нового Предстоятеля. Уже це робилося всупереч канонам, адже згідно з канонами, всі єпископи мають право бути обраними. Але ми виправдовували цю поправку складністю моменту – об’єднанням малооб’єднаного, а також, нібито, тісною участю «думки греків» в цьому питанні. Коли ми запитували – а хто ж буде Предстоятелем? За кого будемо голосувати? Нам відповідали, в тому числі і Святійший Патріарх – за митрополита Єпіфанія. На наше здивування з приводу його надзвичайної для Предстоятеля, молодості, недосвідченості, та й невідомості його переконань, нам говорили – управляти Церквою будуть разом – Патріарх Філарет і Митрополит Єпіфаній », – пише архієрей ПЦУ.

З його слів, священнослужителів переконували, що зовнішніми, міжцерковними справами буде займатися новий предстоятель, а внутрішньоцерковне управління буде здійснювати Патріарх і все це буде описано в новому Статуті Церкви, який ПЦУ повинна прийняти після отримання Томосу про Автокефалії. Також митрополит Іоасаф розповів, що з приводу висунення Єпіфанія на пост глави ПЦУ не було одностайної думки, але «цю опозицію, спільними зусиллями, переконали (м’яко кажучи) і все взяли єдине рішення – на архієрейському Соборі».

«Деякі положення, запропонованого «греками» Статуту про управління Церквою, були й шкідливі для життя нашої Церкви і навіть антиканонічні. Ми обговорювали Статут, ні разу не бачачи його в очі, користувалися тільки чутками, які отримували від архієпископа Євстратія, та обривки відомостей із інтернету. Проект тексту, який і був прийнятий, ми отримали за 2 години до самих виборів. На загальне здивування, з приводу невідомості тексту Статуту, Святіший Патріарх говорив про те, що він і сам не бачив Статуту, але архієпископу Євстратію текст відомий тому що він обговорював текст з «греками», – пише священнослужитель.

«У статуті прописано – членами Синоду будуть усі єпископи почергово, згідно диптиху (старшинству хіротоній). Хто ж буде визначати персональний склад цього ротаційного Синоду? Статут говорить – призначає членів Синоду Предстоятель. Тобто від однієї людини – Предстоятеля будуть залежати рішення Синоду. Він має можливість підібрати такий склад, який прийме саме його рішення. Цим в Церкві вводилося єдиновладдя – відкидався принцип соборності. Канони Церкви вимагають, щоб два рази в рік збиралися Собори всіх єпископів для рішення поточних справ Церкви. Оскільки збирати Собор два рази в рік дуже важко навіть з чисто технічних причин, то на практиці роблять так – Архієрейський Собор обирає зі свого складу кілька людей, яким і делегує право вирішення поточних питань з неодмінним звітом про діяльність Архієрейському Собору і далі Помісного собору. Це вимога Канонів. Якщо пункт Статуту суперечить Канонічному Праву Церкви, він нелегітимний. Його положення незаконні», – пояснює митрополит.

Священнослужитель згадує про неприємний момент на інтронізації Єпіфанія.

«Здавалося, вже тут неодмінно будуть разом послужити Патріарх і Блаженніший. Але відро холодної води на голову – Патріарх в реанімації і не буде на урочистостях! Було дуже неприємно і тривожно. На всеношній ніде не поминали і не згадували Патріарха. на вечері, після всеношної знову ні слова про Патріарха. Дякували всім – самому Блаженнішому, Вселенському Патріарху, Президенту, Прем’єр-Міністру, Голові Верховної Ради, екзархам. Я був так здивований і обурений тим, що відбувається, що став говорити

митрополиту черкаському Іоанну – чому ні слова про Патріарха, вже йому-то перша подяку, саме він своєю працею виплекав Церкву, та й самих молодих архієреїв теж він виховав! Нарешті, в заключному слові наприкінці вечері митрополит Єпіфаній, згадав коротко ім’я Святійшого Патріарха Філарета», – розповідає архієрей ПЦУ.

Також митрополит Іоасаф ділиться враженнями від засідання першого Синоду ПЦУ.

«І я мимоволі став свідком цього першого засідання Синоду. Я чув все. Сказати, що я був в шоці від того, що відбувається на Синоді, це нічого не сказати!!! ... Там вже не йшлося про двох керівників Церкви. Очолював засідання митрополит Єпіфаній. Голосу

Патріарха майже не було чути. Архієрейська молодь, не соромлячись, сперечалися зі Старцем з будь-якого мізерного питання, особливо, коли постало питання про управління Патріархом парафіями Києва. Тут почалося просто знущання над Старцем-Патріархом! У цьому процвітали митрополит Симеон і єпископ Герман, брав участь і митрополит Макарій. Вони в нешанобливому, щоб не сказати хамському тоні, вимагали відібрати у Патріарха право на управління Київськими парафіями. Архієреї колишнього Київського Патріархату мовчали, даючи можливість знущатися над Патріархом», – обурюється митрополит і додає, що почесний Патріарх Філарет затверджений в якості Керуючого парафіями Києва тільки після того, як він хотів піти з засідання Синоду і звернутися з заявою до громадськості.

Чи довго триватиме затишшя

В Європі та світі тим часом обговорюють скандали з переходом громад в ПЦУ.

Днями у Відні місія ОБСЄ провела щорічну нараду, де священики УПЦ перерахували випадки атак на храми.

«У виступі глави представництва УПЦ прозвучали факти порушення прав віруючих і релігійних громад УПЦ. Підкреслювалося, що зараз виникають питання про порушення міжнародних зобов’язань щодо захисту прав людини з боку України у зв’язку з ухваленим законом про насильно перейменування релігійних організацій УПЦ», – передає синодальний інформаційний відділ УПЦ.

Втім, цей захід носив інформаційний характер.

Куди більш ефективними виглядають дії ООН. Організація звернулася до влади України з проханням прокоментувати факти правопорушень в церковному аспекті. Незважаючи на всі встановлені терміни отримання відповіді – Україна не дала жодної відповіді організації – однак хвиля атак на храми пішла на спад.

«Отримана нами інформація про серію актів насильства, які суперечать міжнародному праву на свободу релігії і віри, включають напад на церкви належать УПЦ, акти залякування і переслідування, в тому числі загроза вбивства одного священика і редактора Союзу православної церкви. Ці атаки зустрічаються в основному в Рівненській, Тернопільській та Волинській областях», – йдеться в тексті комунікаційного запиту ООН.

І все ж запорукою продовження затишшя є зміна влади в країні.

На думку експертів, конфлікт УПЦ і ПЦУ буде і далі продовжуватися в разі перемоги на виборах Петра Порошенка. Зараз же церковне затишшя пояснюється виключно передвиборною стратегією: навіть мовний закон затягують спеціально, щоб не нашкодити президентським рейтингам.

У штабі основного претендента на перемогу Володимира Зеленського також говорять про підтримку ПЦУ, але, на думку експертів, Зе навряд чи зробить церковну тему основою своєї політики.

«Ми бачили, що в першому турі дуже активно голосував схід – за Бойко, велика частина регіонів – Зеленський і Тернопіль зі Львовом – Порошенко. Зараз штовхати тему ПЦУ Порошенко не стане, тому що електорат він може ще далі відкинути від себе, схід не підтримує його «Армiю. Мову. Вiру». А ось у разі перемоги Порошенко в другому турі, атаки знову відновляться – це буде якась помста, за те, що в першому турі він набрав лише 15%. Зеленський ПЦУ і зовсім чіпати не стане – не його це тема, на першому плані у нього будуть зовнішні відносини, парламент», – розповів Страні політолог Олексій Якубін.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---