Проблеми фермерів: кислотність, збут та духовність

На засідання Асоціації фермерів Волині прибуло 65 господарів з усіх районів краю. Ці люди «годують» не тільки волинян, але й деякі регіони України.

Захід відбувся 17 січня в сесійній залі обласної ради.

«ВН» розпитали фермерів про проблеми галузі.

Сергій Глинянко з Ратнівського району займається фермерством з 1992 року. Він скаржиться на запущеність земель в цій частині Полісся. Мовляв, угіддями можна розпоряджатися набагато краще.

Водночас аграрій нарікає на високу кислотність ґрунтів, що робить землю безплідною. З його слів, ділянки, на яких господарює, зрошує спеціальними розчинами за свій кошт. «Аби вона давала хоч якийсь урожай. Держава нічого не робить для цього», - стверджує Глинянко.

Як стверджує фермер, у Білорусі програма розкислення ґрунтів діє кілька десятків років і земля, яка деінде гірша за нашу, дає високі урожаї. В Україні аналогічну програму закрили на початку 1990-х років.

«Тому доводиться землі віддавати селянам під пасовища, а ті землі, які ще можуть приносити урожай, там вирощую різні культури», - додав чоловік. На думку Глинянка, держава мала б приділяти більше уваги цій проблемі.

Також він вважає несправедливим те, що угіддям, які розташовані поблизу Луцька чи Ковеля, приділяють більшу увагу, ніж віддаленим районам області.

Дмитро Себій із Володимир-Волинського району зазначив, що головна проблема в сільському господарстві – це бездуховність людей. Мовляв, до села не треба підходити як до пшениці, як до м’яса, як до яєць. «У нас взагалі немає села. Вільних людей перетворили на манкуртів – бездумних рабів», - зауважив господарник.

З його слів, лишень коли відновлять духовність, можна буде говорити про розвиток сільського господарства. «І розмулювати треба в глухих селах Полісся, а не в Києві чи Харкові», - сказав Себій.

Керівник СВГ «Наталі» Марія Степанюк з Горохівського району займається вирощуванням зернових культур. «Чи не найбільша проблема – збут зерна. Мусимо дешево продавати, та й продати немає куди», - бідкається вона.

Газдиня стверджує, що через низькі ціни на продукцію доводиться закупляти в кредит мінеральні добрива. «Хоч не всі дають товари в кредит. Ту ж солярку купляємо за повною вартістю, але за що ми її купимо, якщо грошей нема», - каже Степанюк.

Натомість її тішить те, що добре зійшли посіви озимини. Мовляв, в листопаді пішли дощі, а в січні випав сніг і очікується хороший урожай. «Але за які гроші буду купувати паливо для збору - не знаю», - відзначила вона.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---