Сьогодні - 70-та річниця Клубочинської трагедії

4 листопада 1942 року німецькі вояки та поліцаї розстріляли 137 мешканців села Клубочин і спалили населений пункт вщент.

Про це повідомляє «Волинська правда».

Село Клубочин розташоване в північно-західному напрямку від селища Цумань. У роки Другої світової війни в Клубочині однією з перших на Волині почала діяти антинацистська група. Підпільники та молоді активісти друкували і розповсюджували листівки із закликами непокори, опору і боротьби, вистежували і знищували німецьких поліцаїв, спалювали машини, псували лінії зв'язку, були першими інформаторами про події поблизу.

Нацисти вирішили покарати клубочинців за підтримку партизанів і розгромити комсомольський осередок. На світанку 4 листопада 1942 року сотні гітлерівців та поліцаїв оточили Клубочин. Дітей, жінок, літніх людей зігнали в центр села і зачинили в клуні, чоловіків заставили копати велику яму. Потім, невеликими групами, по кілька чоловік виводили на розстріл. Поліцай зачитував прізвища та імені зі списку, що завчасу був складений зрадником.

Плач, лемент, стогін і благання не могли зупинити фашистських головорізів, які автоматними чергами викреслювали людські життя. Всього карателі розстріляли 137 мирних жителів, 38 з яких діти, 48 – жінки. Ці люди завинили лише тим, що жили у той грізний час.

Село було зруйноване і спалене вщент. Врятуватися вдалося лише кільком людям, які не потрапили у той злощасний список та кільком діткам, яких матері старанно ховали в солому, навіз у клуні. Одним із тих, хто залишився живим був 5-річний Ананій Приймак. Йому поліцай проколов ногу, коли проштрикував солому і навіз. Від болю хлопчик міцно стиснув зуби, але не закричав, бо дуже хотів жити, цього дуже хотіла його мати, яка зі слізьми на очах ховала його і наказувала мовчати.

Коли карателі завершили свою чорну справу, тих хто лишився вивезли в сусіднє село і заселили в порожні хати, а самі засипали піском яму з людськими тілами. Свідки говорять, що ще два дні земля там ворушилася, крізь землю проступала кров. Яму охороняли поліцаї, прислужники нацистів.

Після закінчення війни люди повернулися на старе місце, й Клубочин поступово відбудували із руїн і попелу. На місці трагедії виріс меморіал, закладено парк, у приміщенні колишньої початкової школи зробили музей. Тут зберігаються окремі документи, записи очевидців.

На надгробних плитах 137 прізвищ невинно вбитих. Німці винищили цілі родини. В таку жорстокість та ненависть було б важко повірити, якби не ці шокуючі факти. Стоячи біля пам'ятника, не хочеться порушувати тишу і вічний спокій загиблих буденним словом. Можна лише молитися. Мабуть, саме тому й вирішили клубочинці звести поблизу капличку. А допомагають їм у цьому управління «Волиньлісу» (Богдан Колісник) та ДП «Цуманське ЛГ» (Олександр Грицай). Роботи розпочалися у 2006 році. Нині вже сягають у небо куполи, сьогодні – освячення новозбудованого храму і перша служба. До слова, раніше в Клубочині не було храму, тому освячення новозбудованої каплички є великою радістю для місцевих жителів.

Страшна трагедія маленького волинського села не зітреться з людської пам'яті. Щороку в цей день, сюди приходять люди щоб поставити свічку, помолитися за упокій невинних душ, сказати добре слово.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---