Звільненим з полону цивільним буде важче адаптуватися, ніж військовим

​Звільненим з полону цивільним громадянам буде важче адаптуватись до життя на волі, ніж військовим, припускає психологиня Тетяна Сіренко. За її словами, багато хто з них раніше жив на окупованих територіях і тепер повернувся «в нікуди». Водночас психологічну допомогу усім колишнім бранцям треба надавати виключно добровільно, наголошує військовий психолог Андрій Козінчук. Він зауважує: такої підтримки можуть потребувати не тільки звільнені, а й їхні близькі.

Для колишніх полонених, що прилетіли напередодні до Києва, тепла зустріч українського суспільства була дуже важливою, стверджує психологиня громадської організації «Блакитний птах» Тетяна Сіренко.

«Для людини, яка перебувала в полоні і піддавалась катуванням, частиною повноцінного процесу повернення є факт відновлення справедливості і визнання суспільством, що це відбулося, що все-таки дуже важливо, що хтось взяв на себе за це відповідальність», – пояснює вона в ефірі «Ранкової Свободи».

Сіренко, яка була присутня на зустрічі в аеропорту «Бориспіль» напередодні, описує стан колишніх бранців як «ейфорійний», але зауважує, що попереду в них – період адаптації. Термін «реабілітація» ж визначає як недоречний.

«Якщо ми говоримо про реабілітацію, то ми говоримо про те, що хочемо відновити людей, повернути їх до якогось стану, який був раніше, і вже завідомо говоримо нібито про те, що з ними щось не так, що треба щось виправляти і «ремонтувати». Ми не маємо права так говорити», – переконана вона.

Військовий психолог Андрій Козінчук нагадує, що, окрім самих колишніх бранців, підтримки потребує і їхнє оточення.

«Перші, хто буде з ними співпрацювати – це родичі, і вони також потребують нашої уваги, нашої підтримки, бо якщо людина, яка була в полоні, відмовляється від цього всього – він має на це абсолютне право, але з ним будуть працювати рідні, близькі, друзі і так далі. Ми їм також повинні запропонувати наші послуги», – стверджує Козінчук.

За словами фахівця, занадто акцентувати на факті полону так само неправильно, як і повністю його ігнорувати.

«Надмірна увага просто обурює, здається, що «я – якийсь не такий». Ну і «морозитись», наче нічого не трапилось, все окей, небо синє – це також хибний шлях. Необхідно бути поруч, не ставити дурних запитань», – радить він.

При цьому психіатрична допомога, на думку Андрія Козінчука, має надаватися лише тим, хто звернеться по неї добровільно.

«Діагностика – окей, але в кожного має бути пропозиція: в тебе є така можливість, і цю можливість треба «продати». Тобто так представити, щоб колишній полонений дійсно обрав такий вихід. Тут мають бути не спеціалісти, а, я додам одне слово, кваліфіковані спеціалісти», – підкреслює він. Недостатньо компетентний психолог, додає Козінчук, може завдати більше шкоди, ніж навіть повна відсутність допомоги.

Тетяна Сіренко зауважує, що військові, які повернулися з полону, в дещо кращих умовах, ніж цивільні, адже вони мають чітко визначений статус та право на відповідні соціальні виплати.

«Для військових, дійсно, дуже важливо зберегти гідність військового, зберегти статус, зберегти свої звання. Звичайно, що для військових дуже важливо по можливості, якщо стан здоров’я дозволяє, після полону повернутися до виконання військових обов’язків. Це для військових є частиною реабілітації», – каже вона.

При цьому цивільні громадяни, які повернулися з окупованих територій, за словами Сіренко, не мають такого тилу.

«Більшість цих людей – це люди, які проживали на території Луганської та Донецької областей, на території окупованих областей. Зараз вони повернулися, і деякі з них повернулися в нікуди. Вчора були хлопці, яких ніхто не зустрів, рідні яких ще доїжджають. Вони тут не мають житла, вони ще не знають, де будуть жити, де будуть працювати, і цей момент для них є дуже важливим, щоб їх в цьому підтримали», – розповідає психологиня.

Громадські організації на кшталт «Блакитного птаха», за словами Сіренко, займаються підтримкою родичів полонених та будуть і надалі надавати їм підтримку, проте для екс-заручників принципово важливим є отримати допомогу від української держави.

«Якщо ми говоримо про цивільних, то вони постраждали за свою активну проукраїнську позицію. Звичайно, що є очікування, і вони дуже правдиві, що держава візьме на себе відповідальність. Поки цього не відбудеться, цей процес внутрішній для них не може бути по факту завершений», – впевнена вона.

У зв’язку з цим психологиня висловлює сподівання, що влада забезпечить не тільки моральну, а й матеріальну підтримку тим, хто повернувся з полону.

«Те, що ці люди потребують від держави такої підтримки, визнання і отримання статусів – це питання, яке просто не обговорюється», – переконана вона.

Раніше прем’єр-міністр Володимир Гройсман доручив Міністерству соціальної політики надання фінансової та медичної допомоги українським громадянам, звільненим під час обміну з угрупованнями «ЛНР» та «ДНР», а також їхнім сім’ям.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---