Столітній лучанин чверть віку голодував за системою Поля Брегга

У листопаді лучанину Михайлу Алексєєвцеву виповнилося 100 років. Хоча на вигляд довгожителю – не більш як вісімдесят. Комплімент поважному ювіляру зробив і лікар, до якого довелося нещодавно звернутися Михайлу Федоровичу. Мовляв, жоден пластичний хірург не здатен зробити такого ідеального обличчя без зморщок, яке має дідусь Михайло.

Які ж секрети довголіття має ветеран? Із цим питанням ми звернулися до внука Михайла Алексєєвцева Олександра, який нині доглядає дідуся.

«Дідусь ще в 1943 році відмовився від спиртного і цигарок. На війні це найбільше відволікало, але дід у певний момент переборщив із фронтовими 100 грамами. Виникла сильна алкогольна інтоксикація, така, що організм не сприймав їжі. Тоді дід сам собі сказав: «Не хочеш їсти хліба – не питимеш і горілки». І на тому поставив крапку. Так, він міг потім дозволити собі чарку-другу на застіллі, але не більше», – розповідає Олександр Бражніков.

Ще один секрет дідуся Михайла – голодування за системою Поля Брегга. Із 1993 до 2018 року ветеран голодував один день на тиждень, переважно у п’ятницю. Загалом виходило місяць без їжі протягом року. Онук каже, що дід не давав собі жодної поблажки.

Михайло Алексєєвцев народився 3 листопада 1919 року в Чувашії. Поблизу – Волга, тож хлопець змалку майстерно ловив рибу і згодом навчив цього ремесла внука. У 1939 році Михайла призвали на службу в радянську армію, юнак потрапив до Львова. Там його застала війна. Стрімкий напад ворога змусив радянські війська відступати. Михайло ще встиг перейти Дніпро. Хлопці перемерзли, почали хворіти. Солдат Алексєєвцев пережив дві коми, черевний тиф і жовтуху. Після тривалого лікування хлопця відправили в тил. А вже після війни молодого комуніста скерували за рознарядкою до Луцька. На Волині Михайло одружився, тут у подружжя народилися три доньки.



«Мій дід завжди був дуже ідейним комуністом. Я жартую, що він ще Леніна пам’ятає. Коли помер вождь, йому було п’ять років! Дідусь – кавалер двох орденів – Великої Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького. Завжди читав партійну пресу, слухав новини. Дуже болісно сприйняв розпад СРСР», – розповідає Олександр Бражніков.

Михайло Алексєєвцев 40 років тому вийшов на заслужений відпочинок. Однак ще пенсіонером сторожував майже два десятиліття. Одне слово, не сидів без діла.

«Дід працював у кінотехпромі. Будівельні бригади зводили кінотеатри по всій Волині. Я відпрацьовував у дідовій бригаді з 15 років. А ще завдяки йому був на всіх кінопрем’єрах», – усміхається Олександр.

У 2014 році Михайло Федорович упав і зламав шийку стегна. Гіпс не накладали, дідусь кілька місяців лежав у ліжку. Зараз пересувається в інвалідному візку. Погано чує, але має гарну пам’ять. У приватному будинку в районі тролейбусного депо дідусь прожив більшу частину життя. Онуки кажуть, що партійний вишкіл не дозволяв йому просити квартиру з вигодами.

Саме внук навчив дідуся читати Біблію і сприйняти Незалежну Україну. Олександр нині доглядає дідуся, готує йому їсти, дотримуючись роздільного харчування, гуляє з ним на вулиці. На столітній ювілей родина підготувала Михайлу Федоровичу оригінальний торт, організувала свято і побажала довгожителю міцного здоров‘я. На гостину до ювіляра завітали і представники міської влади.

Оксана КУЦИК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---