Диво природи

Останніми роками у природі стає буденним і звичним те, що раніше відбувалося лише в казках, або малювала буйна фантазія. Бо хіба в дитинстві ми, люди поважного віку, бачили, як посеред зими зацвітали квіти?

Зими запам'ятав холодними, нерідко із заметілями. Коли стовп­чик термометра опускався до 25 градусів і нижче, майже всі учні приходили в школу, бо знали, що все од­но відпустять додому й не потрібно буде вчити уроків. Снігу інколи намітало аж під самі стріхи будинків та поверх парканів, тоді на лижах каталися через загорожі навпростець.

А ось майже казкові реалії. Навіть не дочекавшись кінця нинішньої теплої зими, після чергового потепління пробудилися перші весняні квіти. Серед них – підсніжники (на фото).



– Немов у казці про дванадцять місяців, я ще наприкінці січня показувала онучці Софійці в нашому квітнику підсніжники з білими пуп'янками, – не­щодавно розповіла мені Людмила Посохова. – Після того провісників весни мо­розило, випадав сніг, але вони цвітуть і досі. Не пам'ятаю, щоб розпустилися так рано.

Не знаю, чи вже появилися підсніжни­ки в лісі, але в середині лютого лише біля обійстя своїх сусідів я нарахував понад десяток кущиків із білосніжними бутона­ми. А ще поодиноко зацвіли примули І ро­машки.

Я люблю природу, спостерігаю за нею протягом усього життя. Однак не пам'ятаю, щоб на Волині ще в січні зацвіли підсніжники. Не читав про такі випадки й у пресі. Відомо хіба, що таке траплялося во­сени. У «Книзі рекордів Волині» за­реєстровано, що найтеплішого 2000 року в третій декаді листопада провісники вес­ни заквітували в урочищі Войтовщина поб­лизу Ковеля. А в грудні не по-зимовому тепла погода пробудила до життя бруньки дерев І кущів, І, наче навесні, розпустили­ся бузок, троянди і яблуні. У Луцьку прода­вали букетики вербових котиків, а в Любе-шові до 9 грудня, поки не випав сніг, сма­кували червоними ягодами малини.

Можна пригадати ще чимало прик­ладів цвітіння квітів узимку. В січні 1998-го і 2005-го в лісах Любешівщини милували око фіалки. їхнє передчасне пробудження поліщуки пов'язували не тільки з теплою погодою, а й з високим радіаційним фо­ном у цій місцевості. Та й торік на Різдво в нашому райцентрі цвіли примули, морозники, фіалки і навіть гіацинт, однак підсніжники не наважилися розпустити свої пелюстки. Вони родом Із півдня Європи, зазвичай віщують весну в бе­резні–квітні, а теплої ранньої зими їхні сніжно-білі квіти милують око вже нап­рикінці лютого.

Цьогорічна зима нетипова для Во­лині. Адже тоді, коли зазвичай повинні тріщати «хрещенські морози», у нашому краї розтанув сніг та зійшов льодовий покрив на річках. Січнева погода нагаду­вала ранню весну – температурні показ­ники подекуди були на 6–7 градусів ви­щими від норми. Якщо невеличкий сніг і припорошував землю, то біле зимове покривало після дощу або чергової порції тепла швидко зникало або ставало ря­бим. А на городі час від часу з'являються свіжі чорні купинки кротовин. Отже, зем­ля не промерзла.

– Підсніжник символізує прихід весни і продовження життя. Тож сподіваймося, що ця білосніжна квіточка своїм надто раннім цвітінням дає надію на мир і спокій у нашій країні. Може, не випадково воно збіглося з новим перемир'ям?

Петро КРАВЧУК

Смт Любешів.