«Книга – вічна, як класична музика», – луцька бібліотекарка

На жаль, щодо діяльності бібліотек нині в суспільстві склався такий стереотип, що сучасній прогресивній молодій людині робити там нічого. Мовляв, окрім пилу, старих книжок та насуплених бібліотекарів, щось цікаве там побачити годі.

Утім у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва доводять: книгозбірня – це передовсім культурний простір, де можна не лишень здобути знання, а й збагатитися духовно, мало того – цікаво та з користю провести час. Було б лишень бажання. І все для того, щоб воно було, робить одна з найкреативніших та найактивніших працівниць бібліотеки Наталка Олійник.За першою освітою Наталка – філолог, за другою – економіст.

«Уже коли працювала, вирішила здійснити свою мрію й поїхала до Києва вступати до національного університету культури і мистецтв, – розповідає про шлях до професії. – Але з’ясувалося, що дві мої вищі освіти там ролі не грали, тож треба було вступати на перший курс і навчатися дуже довго. Тому в Луцьку вступила до училища культури і мистецтв на режисера. Державні іспити складала вже вагітною старшим сином».

Одне слово, в активної та дієвої дівчини вистачало часу на все: і на здобуття трьох освіт, і на кар’єру, і на створення сім’ї, і на народження сина й доньки. «Так вийшло, – скромно всміхається. – У наш час жінка мусить крутитися у всіх сферах життя, інакше не виходить».

Після декретної відпустки з догляду за синочком Арсеном Наталка працювала художнім керівником у ПТУ №12 та ведучою на «СіД FM». Потім народилася Соломійка.

«До роботи в бібліотеці працювала ще й інженером на заводі «Кромберг енд Шуберт» та журналісткою на телеканалі «Аверс». Одне слово, пробувала себе в різних сферах, – розповідає. – Нині ж моя робота пов’язана з організацією культурного процесу в обласній бібліотеці для юнацтва. Тобто я, власне, не бібліотекар, а культурний менеджер. Нині ми проводимо дуже багато різноманітних заходів, моє завдання – зробити все для того, аби залучити читачів до книгозбірні».

Наталка зізнається: коли почала працювати у бібліотеці, чимало друзів та знайомих знизували плечима, мовляв, що там робити, хіба туди ще хтось ходить?

ЧИТАТИ ЩЕ: КАНІКУЛИ В БІБЛІОТЕЦІ: ЛУЦЬКІ ШКОЛЯРІ НА ДВА ТИЖНІ ВІДМОВИЛИСЯ ВІД СМАРТФОНІВ

«Насправді сюди приходить дуже багато людей, але вже по інше, тобто не лише по книжки. Бібліотека стала таким собі молодіжним культурним осередком, – каже вона. – У школі діти здобувають знання, у закладах культури вчаться співати, танцювати, малювати тощо. Бібліотека – місце, де вони збагачуються не лише знаннями, а й культурно. Адже у книжках для себе можна знайти все. І хто хоче, той шукає».Для відвідувачів тут часто проводять майстер-класи, табори. «Молодь просить, а ми готуємо заходи вже під їхні запити, – пояснює Наталка. – Хочете навчитися рятувати людей? Будь ласка. Хочете взяти участь у сеансі каніс-терапії й почитати книжку чотирилапому другу? Ласкаво просимо».

Найпопулярніші заходи, що їх організовують у бібліотеці, – ті, де можна чогось навчитися. «Великий плюс у тому, що ми все робимо безплатно, тоді як будь-які курси та тренінги скрізь – за гроші, – наголошує Наталка Олійник. – Ми співпрацюємо із поліцією, з медиками тощо. Школярі й студентська молодь радо приходять послухати цікаві лекції чи тренінги».

Окрім того, у фонді бібліотеки – чимало сучасних затребуваних книжок, які в книгарнях коштують недешево, а тут їх можна взяти й почитати абсолютно безплатно.Улітку луцькі дітлахи мали нагоду з користю провести час у таборі при бібліотеці.

«Наш табір, як і решта заходів, був безплатним, – провадить Наталка. – Я розробила план заходів та правила, опублікувала афішу, і батьки зголошувалися привести дітей. Упродовж перебування в таборі в нас було чимало заходів та розваг, дітки збирали бук-кемпики – табірні гроші за активну в них участь. У кінці табору дітки отримали дипломи, солодкі подаруночки, а найактивніший учасник – книжку».А на зимових канікулах чимало охочих вчилися працювати в команді та комунікувати одне з одним без допомоги гаджетів, брали участь у різноманітних майстер-класах та спортивній естафеті.Ще одна з креативних ініціатив Наталки Олійник – безплатні кіноперегляди за мотивами популярних книжок. «Нині, й це не секрет, люди здебільшого перейшли від книжок до інтернету, – каже вона. – Звісно, це забрало від нас частину читачів. Адже комусь зручніше читати електронну книжку чи слухати ауіокнигу. Але лишилося й чимало фанатів друкованих видань, я й сама такою є. Ні інтернет, ні телебачення не замінять книжку, яка вчить критично мислити. І залучати до книжок можна по-різному. Ми вирішили спробувати це зробити через кіноперегляди. Людина, яка подивиться якісний фільм і знатиме, що є ще й книжка, захоче її перечитати. От я й підбираю для переглядів фільми, зняті за мотивами популярних книг».

Контингент відвідувачів бібліотеки – різновіковий: від першачків до старшокласників та студентів, приходять навіть бабусі з геть маленькими онуками, дітки бавляться у спеціально облаштованому куточку з іграшками, розглядають дитячі книжечки. А є й такі відвідувачі, які приходять просто поговорити. «Бібліотекар – це ще й психолог, – переконана Наталка. – Адже мусить знайти підхід до кожного. Хтось же може прийти не в гуморі, хтось не може визначитися, що хотів би почитати… І першого треба розрадити, другому – щось порадити. І от наші дівчата на абонементі знають, кому й що запропонувати».

Ще один міф – що робота бібліотекаря є такою спокійненькою, простенькою й легенькою. Хоча насправді це не так. Адже щоденне спілкування з людьми, які мають різну енергетику, потребує неабиякого емоційного ресурсу, який треба якось відновлювати.

«Особисто мені найкраще відновлюватися за книжкою, – усміхається Наталка. – Тому коли випала нагода піти на роботу в бібліотеку, абсолютно не вагалася. Адже для того, щоб тобі було комфортно працювати, передусім треба любити те, що робиш. А для такого книгомана, як я, хіба може бути ідеальніше місце праці? Важливо усвідомлювати, що ти робиш щось правильне і корисне. Роботу своєї мрії я бачила, по-перше, такою, що пов’язана з комунікацією із людьми, а по-друге, щоб вона якось допомагала іншим. І це я маю в бібліотеці. Адже робота тут є просвітницькою».

На думку Наталки Олійник, у бібліотек є майбутнє, просто – в дещо іншому форматі, ніж усі звикли, розширеному, вони стануть такими собі інформаційно-культурними центрами. «Книжки ж були і на камені, і на дощечках, і на папірусі тощо, тобто існували тисячоліттями, – розмірковує вона. – То чому вони мають зникнути в цифрову епоху? Так, усе більше шанувальників у електронних книжок, але насправді чимало й тих, хто віддає перевагу друкованому виданню. Навіть ту інформацію, що є в інтернеті, взято з книжок. Бо книга – це першоджерело. І вона нікуди не зникне, хай там як. Це як класична музика, яка є вічною».

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото з особистого архіву Наталки ОЛІЙНИК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---