Олег Кіндер: «Мені потрібен «другий Байцим»

Олег Кіндер після свого звільнення з посади керівника обласної держекоінспекції у травні, не на довго перестав бути звичним для багатьох генератором інформаційних приводів для обласних ЗМІ.
Вже листопаді він – знову «на коні». Хоч і з незначним відривом, але обійшов на мерських перегонах діючого мера Ковеля Сергія Кошарука, й, будучи очільником міського осередку ВО «Батьківщина», «привів» у міську раду половину одно партійців, забезпечивши собі відносно спокійну роботу у раді.

Про мерські клопоти і партійні справи – розмова з Олегом Кіндером

– Ви уже більше місяця у кріслі ковельського мера. Кажуть, у таких випадках дуже легко позбутися оптимізму, притаманного кандидатам до виборів. Адже після них від обіцянок треба переходити до справ…

– Не скажу, що я поміняв думку про щось, ставши міським головою. Я був членом виконавчого комітету Ковельської міської ради з 2006 року. Я знайомився з матеріалами, переймався тими рішеннями, які приймала ковельська влада, – і щодо кредитів, і щодо тарифів, і щодо діяльності комунальних підприємств, і щодо затвердження програм соціально-економічного розвитку, і що стосується решти важливих питань.
Приділяв увагу Ковелю я й у статусі депутата обласної ради, голови комісії з екології та раціонального використання природних ресурсів, начальника держекоінспекції у Волинській області.
Тобто не сумнівайтеся - я «в темі»

– Будучи членом виконкому, ви, отже, були у складі попередньої влади у Ковелі. Тобто мали певні можливості реалізовувати свої наміри, аби покращувати життя ковельчан. Та все ж ви, почавши передвиборчу боротьбу, заявляли, що влада у Ковелі – неефективна. А ви – її частина.

– Не про те мова, чи я вважав владу неефективною. Мінуси у роботі влади знаходили ковельчани. Ті ковельчани, які до мене зверталися, чи то як до члена виконкому, чи як до депутата обласної влади. Я завжди відстоював інтереси ковельчан.
Чи міг я реалізувати усі свої наміри як член виконкому і як депутат обласної ради? Ні, звичайно. Різниця між тими посадами і посадою міського голови дуже суттєва. Член виконкому приймає рішення в межах повноважень виконкому. Депутат обласної ради – так само.
А щоденне життя міста Ковеля – це однозначно прерогатива міського голови, апарату, який тут працює. Міський голова щодня спрямовує апарат на виконання завдань, живе проблемами міста, «дихає» разом з ним.

– Перед виборами ви говорили, що одним з ваших основних завдань на посаді міського голови буде залучення інвестицій в Ковель. З ваших слів, наступного року Ковель чекає сукупна цифра інвестицій у 30 мільйонів євро. Яким чином будете заманювати інвесторів?

– Відразу обумовлю, що цю цифру у 30 мільйонів євро мені озвучив Василь Байцим, який був у моїй команді і розглядався як кандидат на посаду першого заступника міського голови в разі моєї перемоги. В такому разі напрямок залучення інвестицій був би його основною роботою.
Байцим показував мені розрахунки, він довів, що ця цифра у 30 мільйонів євро можлива. Але зараз Байцим працює заступником луцького міського голови…
Тим не менше я не відмовляюся від своїх слів. Я намагаюся дуже відповідально до цього ставитися. Бо прийде 4 роки – і мені про ці 30 мільйонів необхідно буде відзвітуватися.

– Про Байцима поговоримо трішки пізніше, а зараз цікаво почути все-таки про найближчі інвестиційні перспективи у Ковелі.

– Передусім скажу, що я побоююся великих, грандіозних інвестпроектів. Це тоді, коли приїжджають і починають говорити про сотні мільйонів євро, про мільярди. Вибачте, може, я грубо скажу, але вважаю, що таке можуть обіцяти здебільшого шулери.
Значно більша довіра у мене до проектів, які нехай там тягнуть на десятки, чи й сотні тисяч євро, навіть до мільйона. Такі проекти ще реальні.
Я знайомий з проектами, які фінансуються за кошти Євросоюзу. Там немає жодного проекту, де б були захмарні суми.
Тепер про конкретику. Маємо домовленість з польськими інвесторами, які у січні-лютому наступного року хочуть відкрити у Ковелі виробництво… Не маю права поки що розкривати усіх деталей – це все таки комерційна таємниця. Це невеликі але реальні інвестиції. Невдовзі буду їхати у Польщу – вони чекають мене як представника влади, який дасть чіткі гарантії.
Я зустрічався з представником бізнес-центру «Польща-Україна» у Варшаві. Ми балакали на тему того, щоб нам підшукали інвесторів. Ми дали перелік найцікавіших для нас напрямків, куди можна вкладати гроші.
Так місто зацікавлене в інвестиціях у житлово-комунальне господарство.
Окрім того, є зацікавленість у виробництві котлів.

– Ви називаєте напрямки, по яких уже є конкретні інвестори, чи це так – наміри?

– Це реальні теми з реальними інвесторами. Окрім цього, сьогодні я займаюся ще однією перспективною темою – хочемо відкрити потяг Хелм-Ковель. Уже ведемо перемовини з народними депутатами, з Мінтрансом, які допомагають у цьому.

– Ви це теж розглядаєте як інвестиційний проект?

– А хіба це не інвестиційний проект? Це дуже серйозний інвестиційний проект! Якщо брати з огляду на перспективу Євро-2012.
Якщо ми хочемо, щоб у місто Ковель вільно могли приїхати жителі інших європейських країн, і тут, у Ковелі, пересісти на потяги й їхати у будь-який куточок України, тоді ми мусимо цим займатися. Це зручно для Європи, зокрема для Польщі, і вигідно для Ковеля.
А це потягне за собою відкриття нових автобусних маршрутів. Цьому сприятиме і те, що, дасть Бог, здасться дорога, яку ми називаємо «Варшавкою» – Київ-Ковель-Ягодин.
Окрім того, я думаю, цілком актуальним у Ковелі буде така послуга, як надання легкового транспорту в користування, в оренду. Ці послуги необхідно розвивати, і перемовини про це уже йдуть.

– Що нового отримав потенційний інвестор Ковеля, чого не мав раніше? Який основний меседж?

– Гарантію влади.

– Її раніше не було?

– Ні. Тут є ще одна річ – яка, як на мене, дуже важлива для потенційних інвесторів. Бюджет міста Ковеля перед комунальними підприємствами міста не має боргів ні копійки. Назвіть мені сьогодні замовників послуг – я маю на увазі, у приватному бізнесі, – які повністю і відразу розраховуються?
Я займався раніше зовнішньоекономічною діяльністю, я знаю ситуацію у Європі. Нормальні затримки платежів – від 3 до 9 місяців. Ну дев’ять – це вже «на межі», але три місяці – така затримка в будь-якому контракті вписана.
А з бюджету Ковеля платежі йдуть «день в день» і не має заборгованості. Зробив роботу – і вам заплатили. Та про це мріє кожен бізнесмен!

– Ви згадали, що чекаєте інвестицій у комунальне господарство міста. Ви готові «пустити приватника» у комунальне господарство?
Давайте розмежуємо повноваження влади і бізнесу. Влада не повинна займатися бізнесом. Влада повинна виконувати чисто свої функції – сприяти і контролювати. А якщо допомагати – то передусім соціально незахищеним верствам населення.

– Є сьогодні конкретні представники бізнесу, які готові працювати у сфері житлово-комунального господарства Ковеля?

– Так, є.

– Які напрямки їх цікавлять?

– Ремонт і будівництво доріг.

– Як охарактеризуєте стан справ на комунальних підприємствах Ковеля?

– Такі підприємства, як «Ковельтело», «Ковельводоканал» – молодці. Активні, мають достатньо потужні показники. Там працюють з проектами , з грандами, з залученням інвесторів.
Критична ситуація – у «жеках». Ми цим питанням займаємося, але не можна відразу усе виправити. І якщо щось міняти – то передусім у питаннях кадрової політики.
І мова не тільки про керівництво тих підприємств, але й про головних інженерів, економістів тощо. Чомусь у деяких працівників укорінилася думка, що їм мають «дати».

– Будучи ще головним екологом області, ви казали, що Ковельське сміттєзвалище – переповнене. Як будете виправляти ситуацію на посаді міського голови.

– Так, у два рази переповнене. Зараз будуємо третю чергу полігону. Будівництво розпочалося влітку. Загальна кошторисна вартість – 2 мільйони 61 тисяча, а цього року освоєно 867 тися гривень.
Але проблема зі сміттєзвалищами – це не проблема міста Ковеля. Це загальна проблема. Коли облрада розподіляла кошти природоохоронного фонду, я доводив, що в першу чергу треба подумати про нові полігони. Адже Волинь в рік виробляє мільйон кубів побутових відходів!
Так, полігони, в тому чисилі і Ковельський, експлуатуються з порушеннями. І, перебуваючи на посаді начальника екоінспекції, я мав повноваження закрити будь-який переповнений полігон. Але що б це дало? Сміття б тоді викидали просто під ноги, у річки, у ліси…
Тому немає зараз іншого виходу, як будувати нові полігони

– А як же перспектива побудувати сміттєпереробний завод?

– Практика показала, що все це не так легко зробити, як про це розповісти. Я це доводив Анатолію Петровичу Грицюку, який говорив: ні, не треба нових полігонів, це марна витрата коштів, ми побудуємо завод . Я казав: давайте ми не будемо спішити. Тому що я знав, що завод, який коштує від 30 до 100 мільйонів євро, – це достатньо серйозний фінансовий проект. І скоро він не з’явиться.

– А Ковелю не під силу знайти інвестора і побудувати сміттєпереробний завод біля себе?

– Ми цим займаємося. Це те ж питання інвестицій в комунальне господарство, про що я вже говорив. На сміттєпереробний завод – в тому числі.

– Які кошти для цього необхідні?

– До 15 мільйонів євро. Зі співфінасуванням.

– Які перпективи добудови стадіону «Локомотив»? Перед виборами ви казали, що цей проект зацікавив власника ФК «Волинь» Василя Столяра.

– З Василем Столяром я спілкувався тижні два тому. Він підтвердив свій намір. Найближчим часом ми маємо зустрітися і обговорити цю перспективу.

– Тобто це навіть не проект, а лише ідея?

– У 2009 році витратили 367 тисяч гривень на проект реконструкції стадіону. Тобто проект є. Столяр його розглядав, давав вивчати своїм спеціалістам. Є зауваження. Ті зауваження ми й маємо на перемовинах узгодити. В чому суть тих зауважень – я поки що не знаю.
Взагалі цей проект дуже актуальний для міста Ковеля. Адже ми маємо думати про молодь, про її змістовне дозвілля. Молодь потрібно до чогось залучити, чимось зайняти, дати можливість займатися корисними і цікавими справами. Сьогодні молодь хоче займатися спортом – тож треба дати їм таку можливість.

– Раз зайшла мова про дозвілля, не можу не згадати намір попередньої міської влади збудувати аквапарк на березі Ковельського водосховища.

– Я не вважаю, що будувати аквапарк – для Ковеля реально і перспективно. Я зустрічався з людьми, які мали будувати аквапарк у Луцьку. Що таке аквапарк? Це бізнес-проект. Тобто має приносити прибутки.
А як мені пояснили, аквапарк може бути цікавим лише для міста з населенням не менше 200 тисяч.
Звісно, є зарезервована земельна ділянка, але я не вважаю таку перспективу найнагальнішою для міста, й водночас – найреальнішою. Хоча, якщо справді буде реальний інвестор на це, ми будемо працювати.
Тут інша тема є: можливість спорудити льодову ковзанку.

– Це реальніше, ніж аквапарк?

– Так. І є потенційний інвестор, ведуться перемовини. Зустрітися з ними я маю ще до нового року.
Я був у Києві, у Торгово-розважальному центрі «Більшовик», разів десять підходив до катка – кожного разу на ньому було багато людей.
Це цікава тема. Тільки треба визначитися, в якому форматі доцільніше будувати: чи легку конструкцію – і тоді каток працюватиме лише в холодну пору року, чи комплекс з постійним тепловим режимом.

– Які перспективи щодо нової поліклініки?

– Буде будуватися! Я все зроблю, щоб поліклініка будувалася. У 2006 році ми обіцяли: почнемо будувати ковельську поліклініку. Почали? Так, почали.
Виділили кошти на проект. Тільки той проект дуже грандіозний був, дуже помпезний. Ми його зменшуємо. Але будувати поліклініку місто Ковель буде!
– І ви обіцяєте, що за чотири роки…

– Чи добудуємо? Не буду такого обіцяти. Збудуємо один поверх – добре. Збудуємо два – добре. За кошти місцевого бюджету ми більше не збудуємо.
Якщо уряд покаже, наскільки він лояльний до українських міст, в тому числі й до Ковеля, і виділить обіцяні кошти з центрального бюджету – тоді буде ліпше.
Адже була домовленість про співфінасування будівництва поліклініки – 10% дає місцевий бюджет, 90 – державний. Ми свої зобов’язанні виконали.

– Вашими заступниками призначені Геннадій Сорока та Ігор Прокопів. Вони працювали у команді вашого попередника і головного конкурента на виборах Сергія Кошарука. А ще посада першого заступника – ось уже більше місяця вакантна. Через це у волинській пресі якось з’явилася репліка про те, що у Кіндера – кадровий голод.

– Те, що у Кіндера кадровий голод, казали ті, хто дуже просився на роботу на ці посади. І яким я сказав, що не маю бажання з ними працювати.
Тепер щодо призначень. Так, у нас була домовленість з Василем Федоровичем Байцимом, що він в разі моєї перемоги стане першим заступником. Ну немає у мене поки що першого заступника – хіба це проблема?

– А хіба ні?

– Ні. Проблеми нема. Усі напрямки життєдіяльності міста забезпечені кадрами. Сорока Геннадій Іванович, який працював першим заступником у Кошарука, пересів у крісло заступника з питань ЖКГ. Це людина, яка 4 роки працювала у мерії, вона абсолютно знає усі конкретні проблеми комунального господарства міста. Йому не потрібно розказувати, де на якій вулиці яка тепломережа чи водогін. Він, навпаки, ще мені може щось допомогти чи розказати. Він спеціаліст високого рівня.
Ігор Ярославович Прокопів займається гуманітарним напрямком, у нього є досвід роботи на цій посаді в попередній каденції, є значні досягнення. У нас є співпраця, порозуміння. І я задоволений його роботою.
Тобто на важливих галузях життя міста є заступники й там ведеться робота.

– То що, можливо, першого заступника вам і не треба?....

– Треба, але на глобальніші, стратегічні завдання. Я проти того, щоб перший заступник займався щоденною, в чомусь рутинною роботою. Його завдання – перейматися перспективою розвитку міста, розвитком економіки, пошуком інвестицій. Тобто тим, що забезпечить місту нормальне життя в майбутньому. Саме таку роботу мав робити Василь Байцим,
Тому я й кажу: поки що без першого заступника можна обійтися. У подальшому, звісно, – ні.

– Іншими словами, на посаду заступника ви маєте знайти «другого Байцима».

– Так.

– Як ви сприйняли рішення Василя Байцима піти не до вас, а до Романюка у заступники?

– Це його особисте рішення і його право

– Але ж ви його розглядали як члена своєї команди, на це робився серйозний розрахунок. Ви не могли це сприйняти байдуже…

– Я з цього трагедії не роблю. Я завжди кажу: що не робиться – то робиться до кращого. Дай Боже, щоб йому там працювалося добре.

– Коли Василя Байцима виключали з партії «Батьківщина», ви як член бюро обласної парторганізації голосували за чи проти цього?

– Я був тільки на першій частині засідання бюро, де формувався порядок денний. Потім я змушений був покинути засідання через нагальні справи. Тобто я не голосував – мене там не було.

– Як ви оцінюєте цей крок обласного керівництва партії?

– Це право голови обласної партійної організації. Але я вважаю, що наша політична сила багато в чому недопрацювала на цих виборах. Дуже багато.
І я як член бюро обласної партійної організації вважаю, що треба зробити якнайдетальніший аналіз виборчої кампанії. Проаналізувати все: цифри, агітацію, причини поразки чи перемоги кожного кандидата тощо. І на базі цього зробити висновки.
Анатолі Петрович десь поспішив з кадровими перестановками… Але це його право.

– Не секрет, що успіх роботи міської ради залежить від того, чи знайшов міський голова порозуміння з депутатським корпусом. Як у вас?

– Звісно, є порозуміння.

– Тому що Ковельська міська рада має більшість з представників ВО «Батьківщина»?

– Та ні. Чому завжди у нас робота влади розглядається з позицій політичної кон’юнктури? Це неправильно.
Коли Матвєєв (Володимир Матвєєв – голова міської організації Партії регіонів, депутат міськради – «ВН») на останній сесії заявляв, що, мовляв «ви як політична сила, у якої більшість депутатів, і міський голова несете відповідальність за добробут ковельчан», то я назвав таку заяву некоректною.
Адже тоді і я міг би заявити: ви, регіонали, несете відповідальність за все що робиться в країні, адже ваша політична сила при владі.
Я був ініціатором, аби Матвєєв очолив бюджетну комісію у раді. І тут для мене передусім важливе не те, до якої партії він належить, а те, що він був депутатом і членом бюджетної комісії три каденції, й тому фахівець у питаннях бюджету.

– У статусі міського голови ви мусите постійно взаємодіяти з обласною виконавчою владою. Як вдається налагодити відносини з керівником Борисом Клімчуком?

– Мені часто задають це запитання. Мовляв, от як ти з ним? Ще раз повторю: я ніколи ні з ким не сварюся. Це вже тисячу разів казав. Якщо моя пропозиція нормальна, аргументована, то хіба Борис Петрович скаже тоді: «А це Кіндер? Я його слухати не буду». Та ні!

– Я не пам’ятаю, чи коментували ви у травні своє звільнення з посади начальника Держекоінспекції в області. Клімчук тоді заявляв, що причина вашого звільнення у тому, що ви не відреагували на незаконне завдання з центру виконувати плани по штрафах.

– Такі заяви не мають нічого спільного з реальністю. Я ніколи не погоджувався виконувати якісь плани по штрафах, і я це відкрито заявляв у Києві новому керівництву. А відносини з Борисом Петровичем у мене нормальні.

– То ви звільнилися чи вас звільнили?

– Я звільнився.

– Чому?

– Це абсолютно нормально! Прийшла нова команда до влади, прийшов новий Кабмін, новий міністр. Нова владна команда, з новим баченням, Тому з таких міркувань я написав заяву та й звільнився.

Розмовляв Сергій ЮРЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---