Стати на ноги допомогла молитва, - історія волинянки
Волинянка двадцять чотири року тому боролася з важкою хворобою і перемогла завдяки молитві. Історію жінки з Волині розповідає «Слово Волині».
Марію Гушинець в рідному селі сприймають по-різному. Дехто дивується: хіба можна жити в наш час у такій маленькій шевченківській хатинці, як у неї, ще й виховати у таких умовах п’ятьох дітей. Інші, знаючи жіночу долю, щиро їй співчувають. Але є й такі, що не в силі зрозуміти, чому жінка стільки часу проводить у молитві, яку творить повсякчас, де б не була і чим би не займалась.
Двадцять чотири року тому Марія Якимівна й не сподівалася, що отримає можливість відвідувати храм, поратись по господарству, одружити дітей, адже була прикута важкою хворобою до ліжка. Лікарі наполягали на операції, але на це великих надій не покладала, та й грошей на неї не було.
«Якщо не відважишся на операцію, то тобі залишиться жити чотири місяці», - констатував нейрохірург в обласній клінічній лікарні. Привезли мене в Ковель, кинули у непримітну палату і три дні, як до безнадійної, ніхто не заглядав. А потім до іншої хворої прийшла лікарка Людмила Македонська. Побачила мене і очам своїм не повірила: «Маріє, це ти?», хоч таки впізнала, бо в цій лікарні я працювала санітаркою більше десяти років. «Я, Людмило Никифорівно. Та, якої скоро не стане». Невропатолог вислухала мою біду і попросила: «Ану повернись на бік, огляну!». «Не можу», - відповідаю. Тоді Македонська як взялася до мого немічного тіла, то я від нестерпного болю зубами аж простирадло погризла. Так тривало по півтори години щодня більше місяця. Втрачати мені було нічого, зате з’явилася надія стати на ноги», - розповіла Марія Гушинець.
В той час жінка почала часто молитися і звертатися до Бога. Згодом стан її поліпшився. Марія Гушинець почала робити перші самостійні кроки. Потім була перша сповідь у Милецькому Свято-Миколаївському чоловічому монастирі. Коли життя підкинуло їй чергову проблему, жінка поїхала паломницею в Чорторийський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир. Після служби вирішила поговорити з батюшкою, який і сказав, що після повернення додому, вона побачить велике диво.
Коли ж Марія Гушинець повернулася додому, то побачила, що старі ікони виглядали по-новому. Тоді, і зрозуміла, про що говорив батюшка.
«То був мамин простенький Різдвяний образок. Придивились до інших: дві ікони Спасителя теж поміняли свій колір, посвітлішали. Одна належала також моїй матері, інша – чоловіковій. А ось третя ікона - Божої Матері – від прапрадіда. Боїмося й в руки брати її, щоб від давності не розсипалася, тому й не знаємо навіть назви образа. А вже потім ми помітили, що й старенька ікона великомучениці Варвари, яка висіла в сінях, теж поміняла свої кольори, тепер на ній стало багато білого та рожевого кольорів», - зауважила Гушинець.
«На образку не було навіть видно, яка це свята, - продовжує свою розповідь жінка. – Ікона дісталась мені теж від матері. Тільки після оновлення розгледіли, що це свята Варвара, яку Православна Церква вшановує 17 грудня», - додала вона.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Марію Гушинець в рідному селі сприймають по-різному. Дехто дивується: хіба можна жити в наш час у такій маленькій шевченківській хатинці, як у неї, ще й виховати у таких умовах п’ятьох дітей. Інші, знаючи жіночу долю, щиро їй співчувають. Але є й такі, що не в силі зрозуміти, чому жінка стільки часу проводить у молитві, яку творить повсякчас, де б не була і чим би не займалась.
Двадцять чотири року тому Марія Якимівна й не сподівалася, що отримає можливість відвідувати храм, поратись по господарству, одружити дітей, адже була прикута важкою хворобою до ліжка. Лікарі наполягали на операції, але на це великих надій не покладала, та й грошей на неї не було.
«Якщо не відважишся на операцію, то тобі залишиться жити чотири місяці», - констатував нейрохірург в обласній клінічній лікарні. Привезли мене в Ковель, кинули у непримітну палату і три дні, як до безнадійної, ніхто не заглядав. А потім до іншої хворої прийшла лікарка Людмила Македонська. Побачила мене і очам своїм не повірила: «Маріє, це ти?», хоч таки впізнала, бо в цій лікарні я працювала санітаркою більше десяти років. «Я, Людмило Никифорівно. Та, якої скоро не стане». Невропатолог вислухала мою біду і попросила: «Ану повернись на бік, огляну!». «Не можу», - відповідаю. Тоді Македонська як взялася до мого немічного тіла, то я від нестерпного болю зубами аж простирадло погризла. Так тривало по півтори години щодня більше місяця. Втрачати мені було нічого, зате з’явилася надія стати на ноги», - розповіла Марія Гушинець.
В той час жінка почала часто молитися і звертатися до Бога. Згодом стан її поліпшився. Марія Гушинець почала робити перші самостійні кроки. Потім була перша сповідь у Милецькому Свято-Миколаївському чоловічому монастирі. Коли життя підкинуло їй чергову проблему, жінка поїхала паломницею в Чорторийський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир. Після служби вирішила поговорити з батюшкою, який і сказав, що після повернення додому, вона побачить велике диво.
Коли ж Марія Гушинець повернулася додому, то побачила, що старі ікони виглядали по-новому. Тоді, і зрозуміла, про що говорив батюшка.
«То був мамин простенький Різдвяний образок. Придивились до інших: дві ікони Спасителя теж поміняли свій колір, посвітлішали. Одна належала також моїй матері, інша – чоловіковій. А ось третя ікона - Божої Матері – від прапрадіда. Боїмося й в руки брати її, щоб від давності не розсипалася, тому й не знаємо навіть назви образа. А вже потім ми помітили, що й старенька ікона великомучениці Варвари, яка висіла в сінях, теж поміняла свої кольори, тепер на ній стало багато білого та рожевого кольорів», - зауважила Гушинець.
«На образку не було навіть видно, яка це свята, - продовжує свою розповідь жінка. – Ікона дісталась мені теж від матері. Тільки після оновлення розгледіли, що це свята Варвара, яку Православна Церква вшановує 17 грудня», - додала вона.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
3 травня: свята, події, факти. День Сонця та День кондитера
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
Учені відкрили ферменти, які можуть зробити кров будь-якої групи універсальною для переливання
2 Травня 2024 23:50
2 Травня 2024 23:50
Більшість українських біженців готові повернутися з-за кордону: за яких умов
2 Травня 2024 23:32
2 Травня 2024 23:32
Українського хакера у США засудили до майже 14 років ув’язнення
2 Травня 2024 23:14
2 Травня 2024 23:14
Шацька громада в жалобі: прощатимуться з двома загиблими Героями
2 Травня 2024 22:56
2 Травня 2024 22:56
Не лише паски: волонтерка з Луцька перед Великоднем готує передачу бійцям
2 Травня 2024 22:38
2 Травня 2024 22:38
Волинські спортсмени стали першими на чемпіонаті України зі спортивної радіопеленгації
2 Травня 2024 22:20
2 Травня 2024 22:20
«Один чоловік на село»: волинянина, матір якого має ІІ групу інвалідності, судили як ухилянта
2 Травня 2024 22:02
2 Травня 2024 22:02
На Донеччині загинув Герой з Каменя-Каширського Анатолій Філюк
2 Травня 2024 21:44
2 Травня 2024 21:44
На Житомирщині чоловік застрелив доньку й дружину та вчинив самогубство
2 Травня 2024 21:26
2 Травня 2024 21:26
Волинські лікарі видалили курячу кістку зі стравоходу пацієнта
2 Травня 2024 21:08
2 Травня 2024 21:08
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.