Втратив усе, нині працює в луцькому супермаркеті: історія п’ятиразового чемпіона світу

Чотири дні охороняє луцький супермаркет, в інші виборює золото для України. Євген Нескреба в одну хвилину втратив 34 роки своєї важкої праці, але знайшов сили працювати далі. Він – майстер спорту України міжнародного класу та пʼятиразовий чемпіон світу з гирьового спорту, який дивом вибрався із Волновахи й оселився в Луцьку.

Про жахи війни, найбільшу втрату, стрічки на медалях, за які соромно, і роботу, на яку раніше ніколи не погодився би – про це в сюжеті «12 Каналу».

Євген Нескреба повернувся з Сербії світовим рекордсменом серед ветеранів у поштовху 24-кілограмової гирі так званим «довгим циклом». За 10 хвилин, не випускаючи її з рук, підняв 133 рази. Попередній світовий рекорд серед чоловіків від 40 до 49 років був аж на 38 разів меншим. Також Євген Нескреба здобув для України кілька золотих медалей, оскільки заявився на Чемпіонат світу з гирьового спорту одразу в трьох номінаціях.

«Три перших місця особисто виграв. Естафета теж була. Перше місце виграли в естафеті», – говорить спортсмен.

Гордість за здобуте є, а от показувати нагороди чоловікові трохи ніяково. Неприємним сюрпризом для українського спортсмена стали стрічки на медалях. Вони – із кольорами російського прапора.

«Усі так подивилися. Думали, взагалі ці стрічки нікому не показувати, просто зняти їх і все. Але потім якось подумали: вони там, серби, готувалися до цього, це ж їхній прапор. Вони не винні, що в них кольори прапора такі ж, як у Росії», – пояснює Євген Нескреба.

«Рускій мір» змінив його життя кардинально.

Євген Нескреба – з Волновахи. Працював тренером у дитячо-юнацькій спортшколі та постійно їздив на різноманітні змагання. Родина виділила окрему кімнату, аби там розмістити всі нагороди Євгена за понад 30 років спортивної кар’єри. У сусідній кімнаті були медалі й дипломи його доньки Тетяни, яка теж захоплюється гирьовим спортом.

«Як я казав, мій музей. Там було майже 600 медалей і понад 300 кубків», – пригадує Євген Нескреба.

Нині немає нічого.

«Я сусіду якось дзвонив. Він щось там знаходив, щось копав, але воно все погорівше, поплавлене», – каже спортсмен.

Повномасштабна війна у Волноваху прийшла 22 лютого. За декілька днів у місті зникли інтернет, світло, вода, газ та звʼязок.

«Із підвалу ми взагалі не вилазили. Чотири доби сиділи в підвалі», – говорить Євген Нескреба.

Коли якогось ранку обстріли раптом стихли, Євген із родиною вирішили перечекати біду поза домом.

«Біг дорогою: вже там будинок горів, там горів. У гараж забігаю: машина стоїть ціла ще. Ключі схопив, кілька пакетиків взяв із собою, якісь речі для дитини, та й все», – ділиться спортсмен.

Перечекати обстріли планував на Дніпропетровщині, але наступного дня в його дім у Волновасі прилетіла ракета. Лишившись без нічого, родина подалася шукати прихисток на Волинь. З весни минулого року Нескреби мешкають в орендованій квартирі в Луцьку.

«Ходив, клеїв оголошення. Якісь заробляв гроші. Мінімум 150 гривень платили», – пригадує Євген.До справи життя – гирьового спорту – повернувся не відразу.

«Останнє тренування зробив там 22 лютого. Потім тут я вже почав тренуватися десь наприкінці квітня. На початку квітня я взяв тут гирі. Якось до них не міг підійти довго», – пригадує чоловік.

Читати ще: «Мусимо рухатися»: у Луцьку запрацював клуб скандинавської ходьби для людей поважного віку

Нині він знову тягає гирі, їздить на змагання й чемпіонати. От тільки професію тренера довелося змінити на роботу охоронника супермаркету, бо гирьовий спорт, як виявилося, на Волині недостатньо розвинений. Тож замість спортивного одягу Євген Нескреба нині час від часу носить куртку з бейджиком, а замість гир бере до рук рацію.

«Не сказати, що я в захваті. Робота, як робота. Я звик працювати з дітьми, возити їх на змагання, виховувати – це моє життя. Ну а тут працюю просто. Є робота, то й працюю», – наголошує Євген Нескреба.

Графік чотири дні через чотири дозволяє тренуватися й готуватися до змагань.

«Тренуюся усі чотири дні, коли вихідні. Перший день я відпочиваю, наступний тренуюся, потім ще відпочиваю і ще тренуюся», – зазначає спортсмен.

Участь у змаганнях, каже Євген Нескреба, недешева справа. Часто атлет змушений їхати виборювати золото та срібло для України за власні кошти.

«Виїзд за кордон – це взагалі складно із фінансуванням. Якщо на Чемпіонати України ще десь можна знайти якісь фінанси, то на Чемпіонат світу, Чемпіонат Європи починається: «А в нас немає в бюджеті цієї статті», – нарікає чоловік.

Якби з поїздкою в Сербію не допомогли благодійники, від чемпіонату Євгену Нескребі довелося б відмовитися. Наступний масштабний старт, на якому планує виступати гирьовик, – Чемпіонат Європи в Італії, який відбудеться вже в грудні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---