Оксана Забужко та сестри Тельнюк у Луцьку: згадували Майдан

Палац Культури Луцька вчора ввечері, 11 грудня, зустрічав гостей: українську письменницю, лучанку Оксану Забужко та вокальний дует «Сестри Тельнюк». Вони приїхали в місто зробити літературно-музичну презентацію книги «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву». Розказати, як разом з Україною переродилися після подій на Майдані.

Оксана Забужко народилася в Луцьку і жила тут до семи років, – саме з розповіді про цей факт вона і почала свою бесіду – першу частину вечора, на якій письменниця, сидячи за столом, представляла свою книгу. Тому вона відразу ж подякувала організаторам заходу, дівчатам із мистецького об’єднання «стендаЛь», за змогу зараз бути тут, на Волині. Ще більше з Луцьком пов’язана мама Оксани, – Надія Обжирко, яка провела тут 17 років. 19 листопада цього року її не стало. Тому для Оксани Забужко, як зазначає сама авторка, приїхати опісля в Луцьк, – це, перш за все, зустріти і поспілкуватися з безліччю людей, які особисто знали найдорожчу для неї людину. «Для мене ця поїздка – меморіальна», – резюмувала письменниця.

Вона розказала про книжку, яка, попри свою очевидну назву – «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву», не зовсім про Майдан. «Це книжка про те, чим жив, чим дихав і з чим прокидався наш народ від листопада 2013 року і до серпня 2014-го», – пояснила авторка. Особисто для неї, книга стала спробою фіксації людської пам’яті – емоційної, психологічної, духовної, культурної… Спробою протистояти інформаційній війні, яку веде проти України агресор – Росія.

У збірці – а саме так можна назвати презентовану новинку, – тексти понад 200 авторів, всі взяті з інтернету – з соцмереж і блогів. Авторство 15-ти текстів встановити не вдалося, тож роботи надрукували під ніком «Невідомий». Автор проекту, – сама Забужко, каже, що, можливо, деяких з тих людей, або ж і їх всіх, більше немає в живих, то ж ця книга, як і їхні слова в ній, стануть для них пам’ятником.

А ще це книга голосів. Так її ознаменувала Світлана Алєксієвіч, білоруська письменниця, ось який вже рік поспіль – одна з топових кандидаток на Нобелівську премію, яка написала передмову «Ви розгорнете цю книжку і не зможете закрити…». Це спроба зафіксувати голоси доби і змонтувати їх в естетичну та художню цілісність. Незвичність такої літератури в тому, що зазвичай народ «подає свій голос», говорить через письменників, інтелектуалів, а Майдан «перевернув все з ніг на голову», – народ заговорив сотнями тисяч досі незнаних голосів, облич, незалежно від соціального статусу чи культурного рівня.

Збирати ці голоси Оксана Забужко та команда проекту на чолі із упорядником Тетяною Терен почали ще наприкінці квітня-на початку травня цього року. Як виявилося, завдання, яке вони собі поставили, задумуючи книжку, – надскладне. Бо метою було – зібрати найтоповіші, найпопулярніші та найбільш поширювані пости з інтернету і надрукувати їх в одному виданні, – щоб зберегти. Так-от, почавши пошуки того, про що самі ж жінки ще пам’ятали, вони побачили, що багато які з тих текстів кудись зникли – їхні автори, в результаті погроз та залякувань з боку невідомих, їх постирали. Багато які з таких постів-першоджерел збереглися лише завдяки тому, що їх активно поширювали. Тому, наголосила гостя, найкращий спосіб зберегти інформацію в сучасний час, – це її якомога більше поширити.

Друга частина вечора пройшла у товаристві вокального дуету – Галі та Лесі Тельнюк. Лучани почули не лише пісні, тексти яких написала Оксана Забужко, а і вірші Тараса Шевченка, Василя Стуса у музичному виконанні. Буквально підірвала і поставила на ноги зал пісня на вірш Ірини Цілик «Повертайся живим», – люди співали в унісон, плескали в долоні і плакали. Після неї вже не сідали, – знову разом із сестрами заспівали «Рядок із автобіографії», яким і завершився вечір.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---