Які образи шанують волиняни, - Михаїл

У День пам'яті Волинської ікони Божої Матері, Покровительниці нашого краю, нашої Заступниця і нашої Ходательниці, – 13 липня за новим стилем – митрополит Луцький і Волинський Михаїл розповів вірянам, які образи шанують волиняни, повідомили у прес-службі волинської єпархії.

Під час святкової проповіді митрополит Михаїл звернувся до прихожан:

«Треба поставити собі питання: а ще які образи є у нас на Волині, які ми шануємо? Які можемо назвати образи Божої Матері, шановані на Волині, у тому числі чудотворні? У тому числі й оригінали, не копії, а оригінали. Назвіть. Холмська ікона Божої Матері, правильно. Ще? Тростянецька, будемо в серпні [пам’ять її] звершувати, Тростянець поряд. Оригінали. Це ті ікони, перед якими люди отримували зцілення, оздоровлення. І все, що Господь хотів проявити як Свою милість через оці ікони, Він давав нам, отут, близько: 500 метрів, 30 кілометрів – це тут, поряд. Почаївська, добре. Яка важливіша: Почаївська чи Волинська? Однакові, [Почаїв це теж історична Волинь]... Але всі однакові, бо це образ кого? Божої Матері, і яка різниця, де він явився і перед якими людьми? Та нам близький наш. Отут, поряд.

Ми знаєм про святих, які за тисячі кілометрів. Умовно називаючи, молимось про [зцілення від] хвороб – і всі зразу до Пантелеймона. У нас немає ходателів українських? Є. Які? Агапіт Печерський, лікар безвідплатний. Такий же святий, такий же угодник Божий, перед Богом рівний, і до нього звертаються. Безліч зцілень, які являються, і там, [у Києво-Печерській лаврі,] є мощі його. Ми можемо до нього торкнутись наяву, а ми цього не знаєм. І багато-багато іншого. Шевченко ще говорив: «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь». Шевченка знаєте? Так слухайте, що вам Шевченко каже, тільки в релігійному значенні.

Ми знаємо про всіх, а дуже мало – про себе. Я хочу, щоб ви були мудрими, а не розумними. Тому, що розумник дуже багато знає про сусіда, а мудрий? Дуже багато знає про себе. Так треба мудрим бути, мудрість мати: знати про себе, про своє. І український клич колись був, у часи економічної скрути: «Свій до свого по своє». Ось це – свій до своєї ікони, до свого храму, до своєї святині, своє бережу, своє підтримую...

Чому волиняни їдуть до почаєвського монаха

Нам же так закарбували в розумі, що ми їдемо до Почаєва і вважаємо, що сповідатись у почаєвського монаха – велике благо. А в жидичинського менше чи що? В того що – ряса коротша чи благодаті менше? Однаково і там, і там! Але виховали так. Треба обов’язково причаститися там. І обманюємо же, в яку церкву ходимо, і починаємо викручуватись, бо в мізках зафіксовано, саме там треба поісповідуватися, причаститися, записки лишити. Наобманював – і вроді галочку поставив, що в паломництві всюди причащався, все поцілував. Навіщо цей обман? Не треба цього обману. Іди до свого храму сповідатися й отримаєш полегшення на душі, відпущення гріхів; поїдь і в інший храм, який належить іншій юрисдикції, і помолись тій святині, яка там є. Почаївська лавра – вона всім належить, усім віруючим людям, незалежно від Патріархату. Але обманювати не треба, якого ти Патріархату. [У свій храм] ідеш і каєшся в гріхах, і записки даєш, і знаєш, що їх точно прочитають. А там – хтозна... Ви ж мені це розказуєте… Не прийняли записки. Було таке? Викидали, ображали, не допускали до Сповіді. Було? Навіщо ж грішити? Не грішіть. Не йдіть, не давайте їм записок, не сповідайтеся там, ідіть у свій храм і тут сповідайтесь.

Але їхати до Почаєва треба. Чому? А тому, що там – печать стопи Божої Матері, тому, що там Почаївський образ Божої Матері, тому, що там Іов Почаївський, Амфілохій Почаївський, до [мощей] яких ми їдемо, і шануємо, і молимось перед ними, тому, що це наша святиня… Чи в печеру [Іова] полізли, чи будь-що – це наше, ми йдем задовольняти свої духовні потреби, і нам від цього стає приємно й добре. А все решту звершуймо в інших місцях. І тоді не буде дискомфорту на вашій душі, а буде благо і гармонія.

Який образ може бути чудотворним

Адже чудотворним образ будь-який може стати. Образ чудотворним стає не за якістю краски чи дерева, на якому виготовлений, а за щирістю молитви і віри, з якою люди підходять до ікони. Тому будь-який образ може стати чудотворним. І літографія на папері може стати чудотворним образом, і це неодноразово являлося, і миро точитись може... Та не тому, що це папір особливий, а тому, що це віра ваша особлива, вас, стоячих у храмі. От із вірою приходите – і Господь укріпляє вас у вірі, являючи вам чуда», - йдеться у тексті недільної промови митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---