Волинянку викупила з концтабору німецька фрау

Терористи створили на Донбасі "концтабори" і катівні українських громадян, де утримують полонених військових і мирне населення, як свого часу робили на території України німецько-фашистські загарбники.

Завойовницькі плани Путіна щодо захоплення України – не що інше, як відлуння гітлерівської політики про завоювання світу.

ЧИТАТИ ЩЕ: ВОЛИНЯНИН, ЯКИЙ НАРОДИВСЯ У КОНЦТАБОРІ: «ПЕРЕЖИЛИ НАЦИЗМ - ПЕРЕЖИВЕМО І ЦЕ»

Такі історичні паралелі озвучила під час зустрічі з громадськістю Рожища голова обласного відділення Української ветеранської організації «Спілка в’язнів – жертв нацизму» Маргарита Парфенюк, розповідаючи про нацистські злодіяння у роки Другої світової війни, адже саме в квітні міжнародна спільнота вшановує світлу пам’ять усіх, хто був закатований за колючим дротом концтаборів.

НІМЕЦЬКІЙ ФРАУ ЗАВДЯЧУЄ ЖИТТЯМ

Перші роки свого дитинства рожищанка Маргарита Парфенюк завжди згадує зі сльозами на очах. Бо хоч про табірне минуле знає лише з розповідей мами, проте добре усвідомлює, що якби не доброта німецької фрау, її давно б не було на цьому світі.

Маргарита Парфенюк народилась в одному з німецьких концтаборів в 1942 році. Матір як могла оберігала свою кровинку, але виснажена працею та голодом зовсім не мала чим годувати дитину. Знесилена, дівчинка навіть плакати не могла.

Від безвиході та усвідомлення неминучої загибелі мама Маргарити Парфенюк разом з подругою вирішили тікати з табору, та забрати дитину їм не вдалося. Від німецького конвою втікачок врятували французькі солдати, а пізніше їм вдалося влаштуватися на роботу в одну з німецьких сімей. Та материнське серце не знало спокою. Так добра німецька фрау і дізналась одного разу, що у її наймички є дочка … у концтаборі. Жінка наважилась розповісти правду, бо розуміла, що не зможе жити з таким тягарем на душі.

250 марок заплатила німкеня за напівживу дівчинку, яку викупила з неволі і подарувала їй

друге народження. Багатодітна мама Маргарита Парфенюк й досі молиться за цю щиросердну жінку, ім’я якої їй, на жаль, невідоме.

ПРОДАТИ ДИТИНУ ЧИ ПОМЕРТИ?

Біль пронизує серце, коли згадує своє дитинство і малолітній в’язень концентраційного табору німецького міста Вальденбурга Ростислав Зенц з Рудні Рожищенського району.

У неповних чотири потрапив він з дворічним братом Святославом та батьками у фашистську катівню. Хоч був малим, але страшні картини того життя закарбувались, за словами Ростислава Пилиповича, у його пам’яті назавжди. А ще – смак та запах прогнилої брукви, з якої варили баланду.

Щодня батьків гонили на роботу, а малеча залишалась під наглядом у бараці. Худі, з великими животами, діти були малорухливі, навіть плакали нечасто, бо не мали сили.

У сорок п’ятому, в неволі, мама народила молодшого брата Бориса. Хоч батьки й віддавали синам весь шматок чорного хліба, що давали їм на пайок, а самі їли лише баланду, та цього було замало. Наймолодший хлопчик танув на очах. От тоді-то бездітна німкеня і запропонувала матері обміняти дитину на буханець чорного хліба. Батько відмовився навідріз – краще померти, аніж продати власну дитину. Та невдовзі в’язнів визволили з катівні, і сім’ї Зенців вдалося вижити.

Нелегко згадувати пережите цим поважного віку людям. Нелегко їм сприймати й сьогоднішню ситуацію в державі. Знову смерть, гинуть їх діти та внуки, знову сироти. Та вони єдині у баченні майбутнього – Україну необхідно відстояти будь-якою ціною. Бо мир – це найбільша наша цінність.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---