Кияни тепер мають власний гiмн. Автор слiв - Дмитро Луценко, автор музики - Iгор Шамо, слова приспiву, якi стали назвою пiснi - "Як тебе не любити, Києве мiй?" До речi, дуже гарна пiсня! Київська мiськрада схвалила цей твiр i затвердила його, як офiцiйний гiмн столицi.

Може, й Луцьку треба мати свiй гiмн?

А ще важливiшою "проблемою гiмнiв" ми, галицькi мишi, вважаємо проблему створення нового гiмну України. Можна сперечатися з приводу того, хто в кого "змавпив": чи українцi в полякiв, чи поляки в українцiв. (Перший рядок польського гiмна - "Iшче Польска нє згiнела..." Справжнiй буквальний переклад нашого варiанту "Ще не вмерла Україна...")

Може, полякам i подобається постiйно нагадувати всьому свiту, що вони "iшче нє згiнели". Най нагадують! Але, скiльки ще ми, українцi, доводитимемо всiм, що ми "ще не вмерли"? Невже ми настiльки схожi на мерцiв, що без нагадань свiт вважить нас мерцями?

Такi лейтмотиви (палке переконування слухачiв у тому, що ми, мовляв, "ще не вмерли") - це ж натяк на... синдром меншовартостi! Адже, саме той, хто вiдчуває себе меншовартiсним, вважає потрiбним переконувати всiх у своїй повноцiнностi.

Може, треба запропонувати пану Дмитру i пану Iгоревi створити новий державний гiмн?

Чи оголосити загальноукраїнський конкурс?

За умовою: про меншовартiсть - забути назавжди!