«Мама» чи «матуся», «Вите» і «Ви»: як у давнину на Волині зверталися до близьких

На Волині до кінця XX століття до батьків переважно зверталися на «Ви». Зараз же ситуація зовсім інша і в побуті переважає звертання «ти».

Про мовні традиції Полісся Суспільному розповіла кандидатка філологічних наук, професорка кафедри історії та культури української мови Волинського національного університету Світлана Богдан.

Згідно з почутим на експедиціях, під час яких викладачка проводила діалектологічну практику зі студентами, у давнину, передусім у селах, частіше у спілкуванні до батьків та дідуся і бабусі використовували звернення на «Ви». Утім це був не єдиний варіант звернення до старших родичів у родині.

«Вите» і «віте», «мама» чи «матуся»

Для говірок Полісся, замість «Ви» характерним було казати «вите» або ж «віте». Частково на цих землях й досі так говорять, каже Світлана Богдан.

Також у говірках деяких населених пунктів центральної Волині існувала форма «матусю». Її використовували саме до хрещеної матері. До рідної казали «мамо». Відповідно, так само говорили «тату» і «татусю».

«Для мене це колись було великим відкриттям. На моєму рідному західному Поліссі, у Шацькому районі, такого не спостерігалося, бо на хрещену казали «хрещонка»», – сказала викладачка.

Також розрізнялося звернення до бабусі. Якщо старша жінка особисто не приходилася родичкою мовцю, її називали «баба», а рідну – «бабуся» чи «бабуня».

Читати ще: «Ми самодостатні, і про це говорить наша історія». Оксана Штанько – про те, що повинні знати лучани про своє місто. Інтерв’ю

Існував на Поліссі і поділ на «тьотя», «тітка», «дядина» чи «дядинка». Як пояснила філологиня, близьких родичів називали «дядько» і «дядина», а якщо кровні зв’язки були віддаленіші, тоді кликали «тьотя» і «тітка». Проте, як зауважила Світлана Богдан, у Шацькому районі такої диференціації не було.

«Я думаю, що сьогодні навряд чи хтось із молодшого чи, навіть, мого покоління, вживає слово «дядино» , чи «дєдино» або «дєденко». Це вже пасивний словник у нашому мовленні», – додала вона.

Коли до братів та сестер казали «Ви»

Якщо брат і сестра між собою кумувалися, то одразу переходили на «ви».

«Було незвично, коли тітонька моя, татова сестра, приходила у гості й зверталася: «Добрий день, куме-братику. Вите, що будете сьогодні робити?» І обов’язково казалося куме-братику», – розповіла філологиня.

Як правильно звертатися до батьків на «Ви» чи «ти»

«Кінець XX – початок XXI століття можна назвати часом динамічних змін. Форма називання на «ви» активно витіснила форма на «ти», – сказала Світлана Богдан.

Зі спостережень дослідниці, вибір варіанта звернення значною мірою залежить від традицій родини. Вона зауважує: «ти» зовсім не означає про зменшення рівня шанобливості між меншими й старшими членами родин, а можливість увиразнити тепліші взаємини.

«Мої респонденти, які кажуть «ти», пояснюють, що для них займенник «Ви» більшою мірою – відчуженість, а не наближення і ніжність взаємин в родинах», – пояснила Світлана Богдан.

Особистий погляд філологині

У родині Світлани Богдан, до покоління бабусь і дідусів казали на «Ви», іноді «віте» чи «вите».

«Також вживали гоноративну форму множини дієслів. Тобто, не «бабуся казала», а «бабуся казали». Це та архаїка, яка сьогодні збереглася тільки, у стереотипних весільних формулах: «Просили мама, просили тато...», – додала вона.

Читати ще: Кілька сюжетів з міщансько-шляхетського повсякдення волинян чотириста років тому

А ось у спілкуванні з мамою і з татом філологиня завжди казала «ти». Хоча визнала, що однолітки до своїх батька-мати переважно казали «Ви».

«На певному етапі ми з мамою навіть обговорювали, наскільки доречно чи недоречно в середовищі нашого села використовувати таку форму, бо це було як виняткове явище», – поділилася професорка.

Світлана Богдан також пригадує, через це чула від інших зауваження, що недостатньо поважає старших, якщо каже до матері на «ти».

«Основний аргумент на користь «ти» – твердження про звернення до Бога. Ми ж не кажемо «Отче наш, що ви є на небесах». А «Отче наш, що ти є на небесах». Отже, до найсакральніших адресатів ми використовуємо «ти»», – вважає вона.

Водночас, зі слів професорки, в уснопоетичних, фольклорних текстах та у класичній літературі, де міжособистісні взаємини відображають дуже поважне вставлення до старших, частими були варіанти із займенником «ти».

Вона наголосила: єдиної правильної форми звертання до батьків не існує. Усе залежить від стосунків у родині та її традицій.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---