USD 27 27.2
  • USD 27 27.2
  • EUR 30.65 30.8
  • PLN 7.05 7.15
Mark: На дні – повість про українську економіку
Джерело: economistua.com

Найочевиднішим результатом революції в Україні стало падіння економіки України на таке глибоке дно, що світло з неба потрапляє до нас тепер з великими труднощами. Небо - це там, куди ми хотіли, дно - це там, де ми опинилися. Хоч і давно, але геніально сказав про таку ситуацію колишній прем'єр-міністр Російської Федерації пан Черномирдін: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Ну, що сталося, вже не змінити, нічого обговорювати минуле, давайте обговоримо сьогоднішнє.

Українська економіка з 2013 року втратила одну п'яту частину себе. У структурі ВВП (валовий внутрішній продукт) будь-якої країни велику частку становить споживання домогосподарств (тобто, нас з вами). У Сполучених Штатах Америки це дві третини, у нас, ймовірно, близько половини. Саме ця частина ВВП і постраждала більше інших у абсолютних цифрах, потягнувши нашу економіку так глибоко на дно. Люди просто перестали витрачати гроші, а стали їх економити. Що-що, а економити у нас в країні вміють, як ніде в світі. Дві світові війни, одна цивільна, одна партизанська і ціле століття, що не припиняється бардаку мало не на генетичному рівні перетворили нас усіх в справжніх партизан, які навчилися виживати. 

Ми виживемо і переживемо всіх, ось тільки економіці від такого споживчої поведінки буде повний інфаркт. Наш споживчий кошик практично повністю перетворився в кошик продуктовий. Ніхто вже не купує нових машин, особливо джипів - великих, красивих і бензинових. Походи на вихідні за шмотками в блискучі і сяючі торгові центри, яких у нас побудовано вже більше, ніж у будь-якій країні Євросоюзу на душу населення, стали екскурсіями на Захід - подивитися, що у них там новенького. Ресторани все ще забиті, але люди там, здебільшого, п'ють каву і спілкуються.

Захисники сьогоднішнього режиму використовують ресторани в якості останнього аргументу, що не все в країні так погано. Подивіться, адже в ресторанах купа людей, а ви говорите у нас криза. Не слухайте цих ... «захисників» режиму, не дивіться на те, що в ресторанах є люди: сидіти в ресторані і платити в ресторані - дві різні речі. 

Дивіться краще на Макдональдс, туди ходять якраз їсти. Там завжди стояли довгі черги, і неможливо було знайти місце сісти з купленої в натовпі котлетою. Які тепер натовпи, які черги. Наш Макдональдс став схожий на американський - люди просто заходять поїсти, і ніяких черг.

І більше ви там не побачите, як рухається на вас рознос, на якому з гіркою лежить це, це і ось це. Через купи котлет не видно щасливої особи, яка несе чарівний вантаж, який вона реально збирається з'їсти сама, незважаючи на те, що їй потім буде ну дуже погано. У нас в Україні споживання по всій країні відбувається тепер дуже акуратно. Одну котлетку з чайком в Макдональдсі, каву найдешевшу з пиріжком на двох в ресторані, тут кофточку одну і тоненьку китайсько-житомирського виробництва, там ліки з фабрики «Дарниця» замість німецької. Ми виживаємо. Нічого, все переживемо. Он німців з Гітлером пережили, а тут якийсь Макдональдс - смішно навіть.

Ми переживемо, в цьому немає ніяких сумнівів. Побоювання з іншого приводу: чи переживе наші тотальні спроби заощадження фінансів українська економіка? Нещодавно опублікована цифра обсягу продажів в країні вказує, що може і не пережити. За рік обсяг роздрібних продажів в країні збільшився на 3%. Це навіть не варта, це гірше. Інфляція за той же період часу склала 13%, а продажі зросли на 3%. Іншими словами, віднявши одну цифру з іншої і грубо виразившись, можна сказати, що за рік ми купили ковбаси на 10% менше, ніж в минулому році - не в грошах, а в кілограмах.

Ви ж бо не їсте ковбасу в грошах, ви їсте 100 грамів ковбаси, а не ковбаси на 20 гривень. За рік ми ще на 10% скоротили наше реальне споживання, і це вже коли ми були на дні. На дні, в розумінні економістів, означає, що далі падати нікуди. Але це в розумінні американських економістів, тому як, виходячи з вищесказаних цифр, ми все ще падаємо, перебуваючи при цьому на дні. 

Зачекайте, а як же бурхливе зростання ВВП України на 1% за 2016 рік, урочисто обіцяний народу і світової громадськості нашим урядом. Не хвилюйтеся, зростання є. Тут все по-чесному, адже МВФ стежить за кожним кроком, його не обдуриш. Наш просто гігантський 1% відбувся.

Вам просто не сказали, де і як він відбувся. Другим за розміром компонентом ВВП після споживання домогосподарствами є споживання державою. Витрати держави, або як їх ще називають бюджет, це приблизно третина нашої економіки, може, трохи менше. У 2016 році наш номінальний ВВП буде трохи більше 2 трильйонів гривень, а витрати бюджету становитимуть близько 670 мільярдів гривень. А ось в минулому році бюджет склав 530 мільярдів гривень. Зростання за рік на 26%. Тобто українці, витратили грошей на 3% більше, а наші слуги народні витратили бюджетних коштів на 26% більше.

І після цього державні молодці показали зростання ВВП всього на 1%, скажіть, а де решта грошей. Цю загадку в Україні кожен малюк в яслах знайде відповідь - поцупили. Хто? - А ті, які вам кажуть, що у нас все нормально, бо як в ресторанах повно людей.

Є ще у формулі ВВП один компонент - це наш український приватний сектор. Тут, до речі, не все так погано. Наші капіталісти - в повному обсязі, але деякі - непогано заробляють. Мова, в першу чергу, йде про тих, хто займається українським сільським господарством, особливо про тих, хто займається ним серйозно. Про людей, які продають за кордон тисячі тонн зерна за світовими, а значить, валютним цінами. При нинішньому обмінному курсі такі капіталісти в буквальному сенсі слова озолотилися.

У Латинській Америці таких людей, до речі, досить прикро називають латифундистами, тому як для серйозних занять сільським господарством потрібна величезна кількість земель - латифундій. Сформоване у нас в країні тяжке становище, в першу чергу, пов'язане з падінням курсу гривні, мало також і позитивні наслідки. Настільки бурхливий розквіт українського сільського господарства без такого великого падіння національної валюти був би неможливий.

Безліч капіталістів по всій країні кинули займатися будівництвом непотрібних вже нікому торгових центрів і кинулися на українські чорноземи, кращі в світі. У столичних кафе, де раніше можна було постійно чути розмови комерсантів про шматок землі для будівництва чергового торгового центру в Києві або особливо елітної десятиповерхового, тепер говорять про 50 гектарів яблучних садів у Вінницькій області. Також в серйозному виграші виявилися підприємства харчової промисловості. Самим разючим і реальним досягненням нашої євроінтеграції стало практично тотальне зникнення європейських продуктів з наших прилавків.

Звичайно, не про те вони в Брюсселі мріяли, але дивіться вище - «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Цього разу, однак, камінь ми кидаємо в город європейської бюрократії. Їх інтеграція безлічі інших східноєвропейських країн - від Латвії до Румунії - теж пішла в значній частині косяком. Цього разу українським виробникам вдалося не те що потіснити, а практично повністю витіснити з нашого продуктового ринку європейських виробників.

Якщо раніше польський сир продавався за такою ж ціною, як і український (бо він, до речі, у нас і продавався), то тепер місця йому на наших прилавках немає, поки Польща не знизить курс своєї валюти хоча б в два рази. Але польський уряд такими речами, як знизити курс національної валюти в два рази, займатися, природно, не буде, тому що його тоді в лічені дні повісять. Адже у них Європа, цивілізація, а тому народ понад усе.

Іншими словами, осередки економічного зростання в країні все ж є. Одночасно з цим присутній і трагічний розгром важкої промисловості. Наші КрАЗи, ЛАЗи та ЛуАЗ в Європу продати НЕМОЖЛИВО. Їх можна продати в Африку, Азію і в Сибір. Однак всі ці ринки в дійсності є пережитками радянського минулого, з яким нова українська влада бореться найбезжаліснішим чином. У цьому питанні успіхів досягнуто запаморочливі. Практично вся українська важка промисловість, опинившись відрізаною від радянського минулого, лягла на дно так капітально, що підняти її звідти зможе тільки диво. А жаль.

Адже в порівнянні з продажем зерна і яблук фінансової користі від важкої промисловості було набагато більше. Продаж однієї космічної ракети, зробленої на дніпропетровському заводі «Південмаш», могла б принести країні більше валютної виручки, ніж весь наш яблучний експорт за рік. Причому для тих, хто пам'ятає, таких підприємств в країні налічувалося тисячі - великих, звичайно, менше, але тисячі. Ми були промисловою країною. Кому це заважало? Тепер ми перетворюємося в сільськогосподарську кукурудзяну республіку, адже кукурудза вже, схоже, стала головною статтею нашого експорту. І що тоді буде робити наш середній клас - двигун євроінтеграційних процесів, - поїде в село вирощувати кукурудзу?

А як же шопінг у вихідні в кращих центрах Європи, «набудованних» по всій Україні, і походи в європейські кафе (навіть краще), яких в наших містах вже більше, ніж в Парижі. У селі з цією справою погано - ні торгових, ні офісних, ні розважальних центрів немає. Як в українському селі вести європейський стиль життя - незрозуміло. Але за умови повної деіндустріалізації України, де ще тут можна буде жити через десять років?

Вже сьогодні значна частка населення країни, включаючи середній клас, живе, точніше, виживає за рахунок городів. Люди з Києва їздять за 100 кілометрів від міста, щоб привезти від дідуся-бабусі картоплю, цибулю, моркву, м'ясо, птицю та іншу їжу, перетворившись в таких собі гібридних сільсько-міських жителів.

На відміну від роздрібної торгівлі та видатків бюджету вселяють довіру цифри про стан справ в українському приватному секторі немає. Велика частина його в тіні, інша спотворена спробами в тінь цю піти. Ясно одне - саме приватний сектор повинен стати локомотивом нашої економіки, тому як держава наша тотально корумпована і гроші в основному краде, а не вкладає в економіку. До того ж воно вже настільки закредитувати, що ніяких ресурсів більше не має.

Треба з приватним сектором працювати, адже вони наша єдина надія вибратися з тієї глибокої ями, на дні якої ми лежимо. І він, наш приватний сектор - може. Це було їм доведено не раз в сільському господарстві, в програмуванні, навіть у виробництві цих космічних ракет, якщо за 25 років такого космічного бардаку «Південмаш» не розучився ракети будувати. Нашому приватному сектору, однак, заважають українські політики. Вони перевернули державний устрій з ніг на голову.

Якщо в нормальній країні економіка є основою держави, а політична надбудова спочиває зверху, ніяк основі не заважаючи працювати, а як раз навпаки, то в Україні поставили божевільний соціальний експеримент. В основі держави виявилася політична надбудова, на яку поставили зверху економічне підгрунтя. Іншими словами, не політична надбудова обслуговує економіку країни, а економіка держави змушена обслуговувати безмозку, але вкрай жадібну політичну конструкцію.

Ніде в світі такого державного устрою немає, а ті рідкісні експерименти, які в такому ключі проводилися, завжди закінчувалися крахом безглуздої конструкції. Україна навряд чи стане винятком у світовій історії. Так що доведеться чекати природної зміни соціальної конструкції, щоб піднятися з дна. По-іншому не вийде.

Іван Пир’єв


      Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
      Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Купи козу. Завжди згадую цей анекдот, коли спостерігаю за діяльністю Нацагентства з питань запобігання корупції. Спочатку ми створили собі проблему…
Военному прокурору Матиосу нужно уточнить роль Насирова в расследовании дела налоговых махинаций Клименко, иначе и к Насирову, и к Матиосу…
Чергова президентська прес-конференція відбулась 3 червня… Я до цього був на трьох — двічі у Януковича і раз в Порошенка.…
Загрузка...
Коментарів: 4
234 Показати IP 1 Грудня 2016 14:38
Ой Марку, даремно стараєшся. Кожний, хто на економіці розуміється скаже, що то не про економіку, що то якась псевдо економічна мелодрама. А той, хто на економіці не розуміється, той цього не дочитає, бо в тій мелодрамі замало трагізму і розпуки.
Не сміши Показати IP 1 Грудня 2016 15:43
"Захисники сьогоднішнього режиму..." це що ти називаєш режимом - українську владу ??! Хто такий Іван Пир"єв справді, і хто пише під цим псевдонімом, теж не знаєш, звичайно.
Старожила до Не сміши Показати IP 7 Січня 2017 17:40
Могу рассказать, кто такой Ваня, если интересно. Дай только контакты, куда написать.
Наша економіка Показати IP 1 Грудня 2016 19:34
Тільки наївні думають, що це дно

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.