Про торговельні справи міських урядників Луцька ХVII століття
Велике значення у розвитку зовнішньої торгівлі Волині загалом та Луцька зокрема відігравала вигідна локалізація біля мережі водних артерій: головної – річки Західного Бугу з портами в Устилузі та Коритниці, а також Стиру, Стоходу, Турії, Луги та Липи, що виконували допоміжні функції у транспортуванні товарів.
Активні позиції в торговельній сфері мали урядники Луцького маґістрату. Така практика була поширена і в інших містах ВКЛ та Речі Посполитої. Так, успішними ґданськими купцями у ХVІ століття були бурмистри Фербер та Ян фон Верден. Віленський райця та бурмистр Степан Лебедич у першій половині ХVІІ століття вів торгівлю виробами із заліза, а воском та коноплями в тому ж часі торгував на ярмарках Ґданська та Кролевця Пруського (Кеніґсберґа) райця Вільна Самуіл Філіпович.
Торгівля входила до числа прибуткових занять представників міської влади Луцька. Вправним купцем на теренах усього ВКЛ був луцький війт Іван Борзобагатий-Красенський, заняття торгівлею й значні прибутки від якої дозволили йому свого часу заволодіти луцьким війтівством. Після отримання війтівського чину (1548) Борзобагатий продовжував активно торгувати.
Луцький війт і наречений владика Іван Борзобагатий-Красенський. Художня реконстркція Сергія Шаменкова для проєкту Ганни Гороженко «Історія з смаком»
Луцький бурмистр Самуель Василевич Солтан мав свою крамну кам’яницю на ринку й провадив торговельні операції з купцями інших міст. Райця, лентвійт й аптекар Ян Гепнер продавав лікарські трави.
Купець, початок ХVІ століття
Наприкінці жовтня 1638 року скаргу проти лентвійта Гепнера подавав на ратуші слуга червоногородської старостини Марини Данилової Флоріан Вуєвич. Звернувшись до луцького аптекаря по ліки, шляхтянський слуга їх отримав, але змушений був заплатити набагато більшу від належної ціну.
Інтерʼєр камʼяниці волинських міщан на іконі «Різдво Богородиці» ХVII століття. З колекції Музею волинської ікони
Тоді шляхтянка вдруге відіслала своїх слуг до Луцька, аби ті переважили придбане коріння в інших лучан-аптекарів – Петра Маримушича та пана Йонасового. Під час повторного зважування викрився Гепнерів обман, тож аби відновити справедливість, червоногородці ходили до кам’яниці лентвійта, однак господаря тоді не виявилося вдома.
Читати ще: Люди Луцька маґдебурзького: про аптекаря й міського урядника Яна Гепнера
Міський урядник мав активні позиції в локальній торгівлі. Свідченням тому слугував заручний лист, який видав дідичний війт Андрій Загоровський Гепнеру 15 червня 1638 року. Йшлося про буду-ятку, яку райця звів без будь-чиєї на те згоди у 1637 році. Війт наказував уряднику знести буду впродовж найближчих трьох днів під зарукою тисячі гривень. Ян Гепнер, отримавши лист від лавників Самуеля Кириловича та Максима Соколениці, відмовився це зробити.
Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку ХV-ХVIII століть, 2017 рік
Іншу ситуацію з опікою над міською торгівлею ілюструють записи міської книги Луцького маґістрату за 1638-1640 роки. 31 серпня 1639 року на ратуші маґістрат і поспільство ухвалили рішення. Кожен купець, який би поставив буду на Ринковій площі Луцька, мав знести її упродовж тижня після закриття ярмарку під зарукою 100 кіп литовських грошей і сплатити маґістрату податок. Причому іноземним купцям дозволяли зводити ятки для торгу за виплату «певної пенсії» перед домом Шимона Злоторовича.
Єврей-орендар, аматорський малюнок з актових книг другої половини ХVI століття
Суму податку, який мали сплатити іноземці не зазначали. У документі натомість йдеться про грошовий еквівалент, який за подібну «послугу» виплачували лучани: «Пан Ян Гепнер від своєї буди зараз дав двадцять злотих, за кожен рік, з 1639 року починаючи, так само і пані Йонасова, аптекарка, оскільки теж буду велику має, то так само давати [грошей] повинна. А що в пана Петра Моримушича менша, то пʼятнадцять злотих дати до ратуші повинен, і всі такі суми платити мають, і євреї так само».
Тож вочевидь ідентичну суму вносили й іноземні купці.
Оксана ШТАНЬКО
На заголовному фото: Луцьк на мапі французького інженера Гійома Левассера де Боплана, середина ХVІІ століття
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Активні позиції в торговельній сфері мали урядники Луцького маґістрату. Така практика була поширена і в інших містах ВКЛ та Речі Посполитої. Так, успішними ґданськими купцями у ХVІ століття були бурмистри Фербер та Ян фон Верден. Віленський райця та бурмистр Степан Лебедич у першій половині ХVІІ століття вів торгівлю виробами із заліза, а воском та коноплями в тому ж часі торгував на ярмарках Ґданська та Кролевця Пруського (Кеніґсберґа) райця Вільна Самуіл Філіпович.
Торгівля входила до числа прибуткових занять представників міської влади Луцька. Вправним купцем на теренах усього ВКЛ був луцький війт Іван Борзобагатий-Красенський, заняття торгівлею й значні прибутки від якої дозволили йому свого часу заволодіти луцьким війтівством. Після отримання війтівського чину (1548) Борзобагатий продовжував активно торгувати.
Луцький бурмистр Самуель Василевич Солтан мав свою крамну кам’яницю на ринку й провадив торговельні операції з купцями інших міст. Райця, лентвійт й аптекар Ян Гепнер продавав лікарські трави.
Наприкінці жовтня 1638 року скаргу проти лентвійта Гепнера подавав на ратуші слуга червоногородської старостини Марини Данилової Флоріан Вуєвич. Звернувшись до луцького аптекаря по ліки, шляхтянський слуга їх отримав, але змушений був заплатити набагато більшу від належної ціну.
Тоді шляхтянка вдруге відіслала своїх слуг до Луцька, аби ті переважили придбане коріння в інших лучан-аптекарів – Петра Маримушича та пана Йонасового. Під час повторного зважування викрився Гепнерів обман, тож аби відновити справедливість, червоногородці ходили до кам’яниці лентвійта, однак господаря тоді не виявилося вдома.
Читати ще: Люди Луцька маґдебурзького: про аптекаря й міського урядника Яна Гепнера
Міський урядник мав активні позиції в локальній торгівлі. Свідченням тому слугував заручний лист, який видав дідичний війт Андрій Загоровський Гепнеру 15 червня 1638 року. Йшлося про буду-ятку, яку райця звів без будь-чиєї на те згоди у 1637 році. Війт наказував уряднику знести буду впродовж найближчих трьох днів під зарукою тисячі гривень. Ян Гепнер, отримавши лист від лавників Самуеля Кириловича та Максима Соколениці, відмовився це зробити.
Іншу ситуацію з опікою над міською торгівлею ілюструють записи міської книги Луцького маґістрату за 1638-1640 роки. 31 серпня 1639 року на ратуші маґістрат і поспільство ухвалили рішення. Кожен купець, який би поставив буду на Ринковій площі Луцька, мав знести її упродовж тижня після закриття ярмарку під зарукою 100 кіп литовських грошей і сплатити маґістрату податок. Причому іноземним купцям дозволяли зводити ятки для торгу за виплату «певної пенсії» перед домом Шимона Злоторовича.
Суму податку, який мали сплатити іноземці не зазначали. У документі натомість йдеться про грошовий еквівалент, який за подібну «послугу» виплачували лучани: «Пан Ян Гепнер від своєї буди зараз дав двадцять злотих, за кожен рік, з 1639 року починаючи, так само і пані Йонасова, аптекарка, оскільки теж буду велику має, то так само давати [грошей] повинна. А що в пана Петра Моримушича менша, то пʼятнадцять злотих дати до ратуші повинен, і всі такі суми платити мають, і євреї так само».
Тож вочевидь ідентичну суму вносили й іноземні купці.
Оксана ШТАНЬКО
На заголовному фото: Луцьк на мапі французького інженера Гійома Левассера де Боплана, середина ХVІІ століття
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
SpaceX запустила найпотужнішу ракету в історії людства
Сьогодні 11:05
Сьогодні 11:05
На війні обірвалося життя воїна з Волині Андрія Григоли
Сьогодні 10:37
Сьогодні 10:37
На луцькому підприємстві діти та юнаки доводили, чий робот найкращий. Фоторепортаж із Modern Robo Fest
Сьогодні 09:39
Сьогодні 09:39
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.