Що говорить Зеленський насправді? Багато місяців всі намагалися побачити реального Зеленського.

Саме Володимира Зеленського, а не Василя Голобородька.

І сьогодні це вдалося. І те, що було продемонстровано, не може не сподобатися виборцеві.

Поведінка нового президента на процедурі інавгурації можна розділити на дві різні частини.

Перша - неформальна поведінка з людьми, які прийшли під Верховну Раду. Друга - формальна поведінка з людьми, які прийшли до Верховної Ради.



Якщо для першої аудиторії були запасені цілком щирі посмішки і жартівлива демонстрація власних м'язів, то для народних депутатів заготовки носили зовсім інший характер.

Фактично протягом усього виступу Зеленський демонстрував тільки дві ключові емоції - гнів і презирство.



Промова супроводжувалася чіткою артикуляцією, яка зазвичай присутня в нашому житті, коли ми когось повчаємо і говоримо так, щоб наші слова були чітко і однозначно сприйняті. Зеленський практично не посміхався, навіть коли того вимагали норми етикету.



А в рідкісні моменти вимушених позитивних емоцій його посмішка нагадувала посмішку лорда Болтона з відомого серіалу «Гра престолів».

Єдиний раз, коли він дозволив собі не тільки щиро посміхнутися, але навіть і облизнутися від задоволення - це момент, коли весь зал депутатів піднявся щоб його привітати.



В інші моменти поведінкa Зеленського нагадувало поведінку людини, якa готується до гострої конфронтації з кимось. Він був зібраний, рухи скупі й точні, що на нього зазвичай не схоже, жести чіткі і гранично локалізовані біля тіла. Виступаючи, він демонстрував жорсткі рубаючі рухи рукою зверху-вниз.

Слухаючи голову Конституційного суду Наталію Шапталь, Зеленський взагалі схилив голову на бік і стояв в позі вчителя, терпляче вислуховуючи учня, якому він вже знає, яку оцінку поставити.

І для цього вчителя не має ніякого значення, що його учень в цей момент говорить. Думка вже сформована, а оцінка поставлена.

Новий президент не продемонстрував практично ніяких позитивних емоцій від урочистих процедур. У відповідь на численні оплески, що супроводжували його виступ, Зеленський набагато частіше демонстрував повну відсутність емоцій, ніж якусь емпатію і протокольний вираз обличчя. Лише терпляче очікування, поки стихнуть оплески.

І це показує його справжнє ставлення і до парламенту зокрема, і до прийнятих формальних процедур влади в цілому.

Такі невербальні сигнали говорять про прагнення руйнувати, а не домовлятися.



Тому меседж до парламенту щодо необхідності прийняття ряду законів навряд чи варто розцінювати як кінцеву мету. Кінцева мета такої поведінки полягає в руйнуванні, а не в співіснуванні.

Єдине мірило успішності президента, яке, як продемонстрували його сигнали, здатне на нього вплинути - це настрій натовпу. З виборцями Зеленський заграє, жартує, демонструє позитив.

Заради них він може показати себе в непривабливому світлі або в жартівливій обстановці. Але в спілкуванні з депутатами Зеленський демонструє емоції, протилежні уявленню про те, яким повинен бути комічний актор. Демонструє, свідомо перегинаючи палицю. Людям це сподобається!

Валентин Кім - експерт з невербальної комунікації.