Забуті імена. Луцький архітектор Білий і його збережені будинки
Серед українських архітекторів, які працювали в Луцьку протягом міжвоєнного часу, десь загубилося прізвище Михайла Білого.
З деяких причин це і зрозуміло. Порівняно з колишніми міністрами УНР, яким Луцьк дав прихисток у той період і які вели в місті дуже активну архітектурну практику, як Пилип Пилипчук та Сергій Тимошенко, постать Білого є малопомітною на вигляд. Крім того, з огляду на професійний рівень та кількість реалізованих проєктів, Білий також поступається згаданим особам.
Усе ж він все одно становить інтерес як малознаний представник української інтелігенції та архітектурної спільноти міжвоєнного Луцька.
Михайло Білий народився у 1898 році в Мирополі на теперішній Житомирщині. Оскільки його батько працював залізничником на станції «Здолбунів», то Михайло пішов учитися в здолбунівське міське залізничне училище, а згодом – в технічне училище. До 1926 року працював на станції «Здолбунів», згодом у Ківерцях на підприємстві з імпрегнації деревини як технік-проєктувальник.
Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції
Після ліквідації цього підприємства у 1928 році Михайло Білий переїхав до Луцька, де почав вести приватну практику як будівельний технік. Складав плани будинків, кошториси, вів нагляд за будівництвом. У Державному архіві Волинської області вдалося відшукати багато згадок про Білого як будівельного техніка, автора проєктів приватних будинків, будівельника. Серед його спадщини – будинки, які розташовувалися на центральних вулицях Луцька, великі комерційні споруди житлово-офісного типу. Деякі з них збереглися, інші – лише на архівних кресленнях.
Після початку війни протягом 1940 року Білий працював завідувачем будівельного сектору Луцької міської ради, потім техніком в управлінні архітектури.
Читати ще: Нездійснені історичні проєкти на Театральному майдані в Луцьку
Остання знайдена в архіві робота Білого – проєкт салотопного заводу від травня 1941 року.Білий був одружений із чешкою на ім’я Славенка із Боратина Чеського. У них було двоє дітей – Любін та Мирослав. До 1943 року родина проживала на вулиці Північній (нині це Винниченка). Подальший слід в історії губиться.
Олександр КОТИС
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
З деяких причин це і зрозуміло. Порівняно з колишніми міністрами УНР, яким Луцьк дав прихисток у той період і які вели в місті дуже активну архітектурну практику, як Пилип Пилипчук та Сергій Тимошенко, постать Білого є малопомітною на вигляд. Крім того, з огляду на професійний рівень та кількість реалізованих проєктів, Білий також поступається згаданим особам.
Усе ж він все одно становить інтерес як малознаний представник української інтелігенції та архітектурної спільноти міжвоєнного Луцька.
Михайло Білий народився у 1898 році в Мирополі на теперішній Житомирщині. Оскільки його батько працював залізничником на станції «Здолбунів», то Михайло пішов учитися в здолбунівське міське залізничне училище, а згодом – в технічне училище. До 1926 року працював на станції «Здолбунів», згодом у Ківерцях на підприємстві з імпрегнації деревини як технік-проєктувальник.
Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції
Після ліквідації цього підприємства у 1928 році Михайло Білий переїхав до Луцька, де почав вести приватну практику як будівельний технік. Складав плани будинків, кошториси, вів нагляд за будівництвом. У Державному архіві Волинської області вдалося відшукати багато згадок про Білого як будівельного техніка, автора проєктів приватних будинків, будівельника. Серед його спадщини – будинки, які розташовувалися на центральних вулицях Луцька, великі комерційні споруди житлово-офісного типу. Деякі з них збереглися, інші – лише на архівних кресленнях.
Будинок Кондрата Динки на вул. Ожешко (тепер Сверстюка). Не зберігся
Будинок Шейндлі Берлінер
Будинок Шейндлі Берлінер було надбудовано в радянський час. Фасад оновлено в останні роки. Вул. Богдана Хмельницького, 13
Будинок Буянерів. Білий проєктував другий поверх. Богдана Хмельницького, 11
Перший проєкт будинку Естери-Леї Вайсберг виконав Михайло Білий. Потім фасади змінювали інші архітектори
Будинок Естери-Леї Вайсберг. Вулиця Миколи Мялковського
Кіоск Мехела-Вольфа Гітельмана
Будинок Герша і Рухлі Зисброд. Не зберігся. Вул. Кривий Вал
Будинок Оліви на вул. Болеслава Хороброго (тепер проспект Волі). Білий проєктував надбудову – другий поверх. Не зберігся.
Як бачимо з цих креслень, Михайло Білий мав упізнавану особливість – заливав вікна чорним кольором.Після початку війни протягом 1940 року Білий працював завідувачем будівельного сектору Луцької міської ради, потім техніком в управлінні архітектури.
Читати ще: Нездійснені історичні проєкти на Театральному майдані в Луцьку
Остання знайдена в архіві робота Білого – проєкт салотопного заводу від травня 1941 року.Білий був одружений із чешкою на ім’я Славенка із Боратина Чеського. У них було двоє дітей – Любін та Мирослав. До 1943 року родина проживала на вулиці Північній (нині це Винниченка). Подальший слід в історії губиться.
Олександр КОТИС
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Відійшов у засвіти викладач анатомії волинського коледжу
Сьогодні 11:34
Сьогодні 11:34
У США знайшли уламки медичного літака, який зник із радарів
Сьогодні 11:05
Сьогодні 11:05
Росіяни атакували компанію зв'язку в центрі Дніпра
Сьогодні 10:08
Сьогодні 10:08
Канцлер Німеччини прибув з візитом до Києва
Сьогодні 08:41
Сьогодні 08:41











Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.