Забуті імена. Луцький архітектор Білий і його збережені будинки

Серед українських архітекторів, які працювали в Луцьку протягом міжвоєнного часу, десь загубилося прізвище Михайла Білого.

З деяких причин це і зрозуміло. Порівняно з колишніми міністрами УНР, яким Луцьк дав прихисток у той період і які вели в місті дуже активну архітектурну практику, як Пилип Пилипчук та Сергій Тимошенко, постать Білого є малопомітною на вигляд. Крім того, з огляду на професійний рівень та кількість реалізованих проєктів, Білий також поступається згаданим особам.

Усе ж він все одно становить інтерес як малознаний представник української інтелігенції та архітектурної спільноти міжвоєнного Луцька.

Михайло Білий народився у 1898 році в Мирополі на теперішній Житомирщині. Оскільки його батько працював залізничником на станції «Здолбунів», то Михайло пішов учитися в здолбунівське міське залізничне училище, а згодом – в технічне училище. До 1926 року працював на станції «Здолбунів», згодом у Ківерцях на підприємстві з імпрегнації деревини як технік-проєктувальник.

Читати ще: Казимир Школьницький: архітектор луцьких вілл для інтелігенції

Після ліквідації цього підприємства у 1928 році Михайло Білий переїхав до Луцька, де почав вести приватну практику як будівельний технік. Складав плани будинків, кошториси, вів нагляд за будівництвом. У Державному архіві Волинської області вдалося відшукати багато згадок про Білого як будівельного техніка, автора проєктів приватних будинків, будівельника. Серед його спадщини – будинки, які розташовувалися на центральних вулицях Луцька, великі комерційні споруди житлово-офісного типу. Деякі з них збереглися, інші – лише на архівних кресленнях.Як бачимо з цих креслень, Михайло Білий мав упізнавану особливість – заливав вікна чорним кольором.

Після початку війни протягом 1940 року Білий працював завідувачем будівельного сектору Луцької міської ради, потім техніком в управлінні архітектури.

Читати ще: Нездійснені історичні проєкти на Театральному майдані в Луцьку

Остання знайдена в архіві робота Білого – проєкт салотопного заводу від травня 1941 року.Білий був одружений із чешкою на ім’я Славенка із Боратина Чеського. У них було двоє дітей – Любін та Мирослав. До 1943 року родина проживала на вулиці Північній (нині це Винниченка). Подальший слід в історії губиться.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---