Цікаво, є у Луцьку люди, які читають рекламні матеріали?.. Нєа. Бо це — нудна туфта. І винні у цьому не журналісти, а — рекламодавці, які звикли надиктовувати тексти і — викидати гроші на вітер.
 
Копірайтинг по-луцьки
 
Колись думала, що бути копірайтером — круто. Як мінімум, через те, що про них писав Пєлєвін. До того ж, на Волині у той час не було (і досі немає) жодного професійного копірайтера. А стати першим — завжди круто…
 
Та якщо відверто, любити цю невдячну справу було звичайною необхідністю. Новачків у журналістиці не люблять. А відтак — спихають найнеприємнішу роботу. Коли вчилась на другому курсі, потрапила в добре знаний і майже забутий «Про Бізнес». За домовленістю — власним кореспондентом. А на ділі — писакою рекламних матеріалів, тобто — копірайтером. Писала — і плакала, без перебільшень. Приходиш до замовника, а він вчить: як написати, як описати, з чого почати і чим закінчити…
 
І півбіди, коли розумний рекламодавець чітко знає, чого хоче. Набагато гірше, коли він просто ТУПИЙ і САМОВПЕВНЕНИЙ бос. Тоді доводиться не просто писати хвалебні оди, які, без сумніву, ніхто читати не буде, а: терпіти грубе ставлення, пропускати повз вуха образи і мовчки нотувати в блокнот «геніальні» думки замовника.
 
Та справжня катастрофа навіть не в цьому. Найгірше, коли рекламний менеджер не виконав свою роботу і ти йдеш до «сирого» клієнта. Тобто тобі з порога кажуть: взагалі-то ми реклами не хочемо, але якщо ви напишете щось таке… Дива не було ні разу. Замовлення злітає. А винен хто?.. Не рекламіст, а той, хто погано написав матеріал. (Привіт Елеонорі Радчук!)
 
Респект Олегу Бровіну
 
Як у Луцьку стати копірайтером?.. Немає ні відповідної школи, ні профільних курсів… Рецепт один: треба спробувати написати рекламну статтю для Олега Бровіна. Без перебільшень: справжня школа. Цей замовник чітко знає, чого хоче? і жодного речення «халяви» не пропустить. Спершу з’являється злість, образа і враження, що він «просто чіпляється»… Проте, пам’ятаєте, як кажуть про школу: запам’ятовуються найбільш строгі і вимогливі вчителі.
 
Школу Бровіна я провалила. Більше «трійки з плюсом» не отримувала. Та й бути копірайтером більше не хочу. Для того, щоб на Волині нарешті з’явилася ця професія, треба спершу переламати свідомість замовників реклами. За прикладом Бегбедера казати їм: «А ви коли до стоматолога приходите, теж розповідаєте йому, як пломбу вставляти?»
 
Рекламісти — майбутнє за вами
 
Вважаю, що копірайтер не повинен бути журналістом. У рекламних спеціалістів писати замовні статті виходило б набагато краще. Вони знають своїх замовників, часто спілкуються із ними, знають все про їхній бізнес. А тому більше орієнтуються, про що саме і як викласти матеріал. І, зрештою, це їхня робота і їхній хліб. Завжди пригадую, з яким натхненням моя колега Тетяна Горюнова (спеціаліст з реклами «Статусу») вигадує слогани для своїх клієнтів. У прямому сенсі — спить із цією думкою… Чи зміг би так журналіст?.. Навряд. Журналіст має спати з більш глобальними думками.
 
P.S. Шановні підприємці, які користуються послугами реклами у засобах масової інформації! Не пишіть самі рекламних текстів. Довірте цю роботу працівникам ЗМІ. Зрештою, за це ви платите свої гроші!..