Луцький замок Георгія Лукомського у 1917 році. Бачення дослідника

Серед істориків та теоретиків української архітектури постать Георгія Лукомського дуже вагома. Понад сотню років тому він був одним із тих перших дослідників, які вивчали й обґрунтовували явища, стилі й напрями в українській архітектурі, однієї зі складових широкої культури українського народу. Її вивчення на зламі ХІХ і ХХ століть відбувалося дуже активно.

У родині Лукомських переказували легенду, що вони походять від збіднілої шляхти Поділля, яка вела свій рід від Гедиміновичів. Можливо, це посприяло такій великій зацікавленості Георгія Крискентійовича українською старовиною.

Лукомський поєднував дві освіти – художню та архітектурну. Він з ранніх років проявляв хист до малювання. Вміння бачити як художник дуже допомогло йому досліджувати архітектуру. Він зробив великий вклад у теоретичне вивчення явища «українського архітектурного бароко» й чітко провів лінію між ним та популярним тоді українським архітектурним модерном, показуючи тяглість сільської традиції і міського новаторства в українській культурі.

Маловідомим є проєкт Георгія Лукомського художньо-промислової школи друкарства в Києві 1913 року. Це якісний приклад переходу від теорії до практики. Сам автор на зображенні написав «проект фасаду школи в стилі київського бароко». Школу мали споруджувати в тому числі на пожертви цукроварів Терещенків. Усе ж проєкт не реалізували через початок війни.У 1918 році Лукомський був головою архітектурного відділу Всеукраїнського комітету охорони пам’яток історії та старовини. У той час досліднику вдалося зберегти колекцію Ханенків і перетворити її на музей. Він зробив науковий опис колекції, розробив систему розміщення його експонатів.

У 1919 році Лукомський був співорганізатором Музею собору Святої Софії. Він також зробив дослідження стану пам’ятки, провів обміри, креслення, шукав матеріали для реставраційних робіт. Його вклад у збереження цієї української святині є величезним.

Читати ще: Хто і як запроваджував моду на минуле Луцька 100 років тому

Окремо варто наголосити на його фотографіях Софійського собору. Він зафіксував стан пам’ятки на той час, в тому числі те, що не збереглося до наших днів. У пізніші часи фото цих та інших храмів, зокрема Михайлівського золотоверхого, допомогли під час відновлень та реставрацій.З 1912 року почали з’являтися друком його праці з фотографіями. Загалом їх вийшло понад тридцять. Описував автор київську старовину, українське бароко, архітектуру Чернігова, Галичини, Волині тощо. Багато з них зроблено як альбоми-монографії, що їх видавали у петербурзьких друкарнях. Є кілька праць Лукомського і про деякі російські міста.

Десь у той час вийшла друком серія листівок із малюнками Лукомського. На ній є кілька видів волинських історичних місцин: Заслава, Дубна, Острога, Рівного, Почаєва.У 1917 році вийшли друком дві його книги – «Старовинні садиби Харківської губернії» та «Луцький замок».

Видання про замок зовсім невелике і точно не головне у доробку автора, проте сьогодні воно має велику цінність. На 15 сторінках автор концентрується переважно на тодішньому стані замку, мало торкаючись його історії. Цікаво, що в тексті замок Любарта Гедиміновича Лукомський називає Великим. Але не тому, що існує (існував) Окольний, а тому, що Малим замком він назвав вежу, прибудовану до синагоги. Також автор пише про зруйнований фрагмент стіни праворуч від головної вежі. Лукомський пише, що цей шматок стіни просто завалився, потягнувши за собою фрагменти вежі.

Читати ще: Луцьк, якого більше немає: де стояли втрачені святині й кладовища. Фоторепортаж

Дослідник описує, що наприкінці ХІХ століття Луцька міська управа проводила ремонт замку. Найбільші тріщини було підмуровано, деякі місця стягнуто металевими прутами. Намагання знайти державне фінансування на ремонт замку виявилися безуспішними.

Брошура Лукомського ілюстрована чотирма фотографіями. Чи використав він свої фото, точно невідомо.У 1920 році Георгій Лукомський емігрував до Парижа. Там брав активну участь в мистецьких проєктах, виставках, багато друкувався у журналах, продовжував видавати власні книги. Сьогодні його малюнки, акварелі, фотографії зберігаються в різних музеях Франції, Італії та Німеччини.

Олександр КОТИС

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---