USD 40.45 40.75
  • USD 40.45 40.75
  • EUR 44.50 45.20
  • PLN 3.30 4.00
Микола Пасаман: «Шилку» в трюмі, як шило у мішку, нелегко втаїти

 
Не переповідатиму, як у недільному випуску «Вестей недели» на «РТР-Планета» подали інформацію про звільнення з піратського полону одеської «Фаіни». Аби мати уяву про акценти  цього репортажу, варто лише сказати, що подію російському телеканалу прокоментував депутат ВРУ Коновалюк. Цього разу він не ставив під сумнів, як у випадку з Грузією, законність продажу українських танків Кенії. Тепер він робив висновок, що витік інформації про військовий вантаж на борту судна стався через те, що в оточенні президента України є конкуруючі між собою угрупування, котрі живуть з нелегальної торгівлі зброєю.
 
Не спростовуватиму, чого не знаю напевно. Тим більше, що й українські ЗМІ в день прибуття екіпажу «Фаіни» на рідну землю посилалися на інформацію з компетентних джерел щодо обізнаності піратів про вміст трюмів «Фаіни». Нібито наводку на судно зі зброєю дали з Одеси. А загадкові висловлювання керівника військової розвідки й самого президента України про витік інформації та роль мафії у цій справі дають підстави припускати, що зрадників і шпигунів слід шукати в іншому таборі українського бомонду.
Зрештою, у час породжених кризою негараздів, можливо, і варто відволіктись на щось цікавіше, ніж дефіцит бюджету, схуднення гривні та зростаюче безробіття. Історії про шпигунів – не найгірший варіант.
 
Мені так само, як і кожному, цікаво буде довідатися, хто той негідник, що заради відсотків з викупу піратам, змусив моїх братів-моряків потерпати у неволі під дулами автоматів довгих чотири місяці. А може виявитись, що усе було простіше…
 
Історія з витоком таємної інформації про місію «Фаіни», нагадала мені іншу, якій понад тридцять років. Тобто, сталося це ще за часів Радянського Союзу, в якому засекречували навіть те, що було того не варте. Але існували таємниці, про нерозголошення яких поінформовані давали власноручні розписки. Термін моєї закінчився  років п’ять тому, а держава, якій я її давав, зникла з карти світу набагато  раніше. Однак, обійдуся без наведення конкретних географічних назв у подальшій розповіді, оскільки вони можуть залишатися успадкованою від СРСР таємницею Української держави.
 
Я працював на флоті. Розвозив по світу хліб і зброю. В’єтнам, Куба, Близький Схід… Мій хайфонський товариш Чан Дик Куанг якось вирішив, що я гідний довіри, а тому відкрив дві великі в’єтнамські військові таємниці: «Перша – взяти за ремінь і стріляти (що означало підпустити ворога на близьку відстань), друга – стріляти не обов’язково влучно, аби швидко».   
 
Я на те відповів, що тактика є доброю, поки на причалах лежать гори ящиків з набоями, які ми регулярно підвозимо. І розповів, як мій дід Данило у червні 41-го на кордоні біля Ягодина тримав три дні оборону, маючи на початку п’ять патронів до трьохлінійки.
 
А ми ж поставляли зброю не лише калібром 7,62 мм.
 
Екіпаж бачив, що вантажиться у трюми, і майже завжди нам було відомо, для кого цей вантаж. Домашні ж, прочитавши у газеті «Моряк» навпроти назви судна замість порту призначення слово «оренда», розуміли, що орендує міністерство оборони .
 
Проте, одного разу, глибокої осені 77-го, режим секретності був таким високим, що ніхто з нас не знав місця доставки найбільшої за калібром сигароподібної зброї, якої вміщувалося по дві штуки в трюм. Зрештою, нас це не особливо цікавило. Ми більше переймалися, поза роботою, організацією свого дозвілля, користуючись короткою стоянкою в Союзі.
 
В останній перед виходом у море вечір дівчата, з якими ми щойно познайомились у місті, запитали: «А ви з якого судна?» Відповіли. «А, – кажуть, – то ви на Ірак ідете».
Ось вам і весь секрет!
 
Ми справді доставили ракети в названу М-ськими дівчатами країну.
Якщо в такій засекреченій тоталітарній кагебістській державі таємна інформація була відома кожній портовій дівці, то що й казати про наше відкрите суспільство…
 
P.S. А пірати були завжди. Вони, як надоїдливі мухи, що все внюхають, не пропустять нагоди куснути. Правда, про теперішніх можна сказати – «злючі, як мухи в спасівку». Бо років тридцять тому…  Але то вже інша тема.
 
Микола Пасаман, колишній офіцер морського флоту
      Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
      Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Мєдвєдєв і Путін можуть від задоволення потирати руки і, виконуючи заповіт свого попередника на російському троні, кожен наступний новий день…
Проблема, про яку піде мова далі, для читачів «Волинських Новин» може видатись неактуальною. Ми доросли до Інтернету, і раптом –…
Коли хтось із високої трибуни патетично вимовляє слово «патріотизм», в уяві доброго громадянина найперше постає близький і рідний контур на…
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus