Дослід 1 ,,Тролейбусна філософія”.
         Тролейбус №7, велика субота. Бабусі в святкових хустках з прикрашеними кошиками їдуть до храмів. Відчуття передсвята. Тиша… Кондуктор занурений у споглядання світу: більшість пасажирів пільговики – не потрібно підходити - ,,обілечувати”. Чується тихеньке, синхронно-мелодійне лузання. Все ніби у німому кіно: повільно піднесла насінину до рота, зазубрила, спокійненько сплюнула в жменьку, а на зупинці скинула лушпиння на сходи, подалі від салону, в чужий антисвіт зупинок. Справжня нірвана. Це якась недосліджена школа філософії, в якій соняшникове насіння виступає провідником та допомагає зануритися в містичний і незрозумілий кожному міському жителю Спокій.
        
Дослід 2 ,,Новітня педагогіка”.
         Фонтан перед Університетом, неділя, вечір. Дві лави. На одній -  мама з дитиною, на іншій – дві дівчини. Мама – крута, в неї в руках замість примітивного ,,салафанового” мішечка фірмова жовта пачка з насінням.         І знову цей методичний шум, і знову цей Спокій трансформації  містичного продукту в сміття. А навколо мами з дитиною все більше і більше лушпиння – культурний шар за культурним шаром – знахідка для археолога. А за деякий час, біля лавки  ще з’явиться пакет сонячного кольору, який буде нагадувати нам про Мадонну з насінням.
         Поряд теж соняшникова тризна. Дві охайно одягнених дівчини, в довгих консервативних спідницях акуратно спльовують в білі охайні кулачки. Але ж вітер! Вітер не може оминути таких гарних рук і граючись, очищує їх від соняшникових решток, щедро обдаровує перехожих, добавляючи якісь нові соняшникові елементи на їхні обличчя.
 
 Дослід 3 ,,Студенти”.
         Сходи в Університет та лави біля пам’ятника Шевченка, неділя, вечір. Всі можливі місця для сидіння зайняті. Така демократичність: і нащадки успішних луцьких сімей, і дівчата з далеких поліських сіл єднаються в одному дійстві – всі рівні перед плодами сонячної квітки. Всі лузають насіння. Яка талановита молодь: і поговорити, і попоїсти, і прикрасити площу перед Університетом.
        
Висновки.  Луцьк не мислимий без соняшникового насіння. Саме воно (чит. ,,семечкі”) є містичним зв’язком з минулим та майбутнім: наші предки лузали, ми лузаємо і наші діти будуть лузати… 
        
Висновки від висновків. Потрібно запропонувати доопрацювати герб міста. Внести новий елемент: квітку соняшника або кульок з насінням (це вже на вибір депутатів).
 
P.S. Колись я читав спогади одного російського генерала, який влітку 1917 р. приїхав в революційний Петроград. Вулиці були встелені соняшниковим лушпинням…
         Минуло 92 роки.