Так довго не робив записів в блозі, що якось уже ніяково щось писати. А може лячно? Знову залізуть аноніми і замість того, щоб десь на паркані нашкрябати три букви, - напишуть якусь гидоту в блозі. (Хто купує анонімним  Хамам комп’ютери?)
 
Та все ж таки пишу, бо ж чергову річницю Шевченка в записах не оминули, а Гоголя забути, на мою думку, не маємо права.
 
Чому саме Гоголь, і чому саме я хочу писати про нього?
 
Дійсно, для мене або для мого внутрішнього я (сприйняття добра і зла) роль Гоголя фундаментальна. Будете сміятись, але в дитинстві я сильно злякався чорного кота – відьми з відомого радянського фільму з Янковським ,,Вечори на хуторі… ”.   Не просто злякався, а навіть, познайомився з основами народної медицини: ,,ляки знімали” (хто не знає, що це таке, - багато втратив щодо розуміння народної душі). І до цього дня я з острахом дивлюся цей фільм, кота я вже не боюся, а от реальну відьму – я бачив. Страшно.
 
А друга осмислена зустріч з Миколою Васильовичем була також в кіно:  я не міг зрозуміти, чому в фільмі ,,Вій” була така занедбана хутірська церква, вся у павутинні, а такий багатий дідич (сотник)! Та в Гоголя відповідь є: забув про Бога – маєш дочку відьму і ганебну старість.
 
Ви скажете, що я поверхнево сприймаю творчість Гоголя, згадую лише „романтичний малоросійський період”, а де ж „Мертві душі” і „Ревізор”.
 
Але я хочу осмислити іншого Гоголя, доімперського, якого ще не спокусив Петербург. Який тільки-но почав шукати Бога і боротися зі Злом в Собі і навколо. Гоголя, який показав нам, що бісовщина існувала, існує і може існувати, поки ми в неї віримо і нею стаємо.
 
Гоголь вірив в Православного царя (а не в Царя православного), все життя шукав Бога, і боровся, ділячись своєю боротьбою з читачем. Та з’явилося кіно і стало можливим виривати з контекста цілі фрази, міняти зміст, розставляти різні акценти…
 
Які в Вас асоціації з „Тарасом Бульбою”? Чи думаєте Ви про імперські пасажі твору, ксенофобії, відсутність політкоректності?  Я – ні! Для мене Тарас Бульба – батько, воїн, мудрець, час…
 
А для когось це гарна можливість поговорити про „третій Рим”. Але ж людині (людям) притаманне переосмислення. І я думаю, що свого „Тараса” Гоголь зараз написав би інакше, чи може спалив би. Так, дійсно, спалив би, бо ж Гоголь не політтехнолог, а людина, яка боролася. А може й перемогла? А ми?