[1 Вересня 2019 04:46] Natalya: Доброго дня! Хотіла запитати Вашої поради. Збираюсь розлучитися з чоловіком. Є малолітня дитина. Чи є сенс писати в заяві на розлучення "психологічне насильтво щодо дитини і мене: систематичне ігнорування, словесні образи. Не зацікавленість у вихованні і проведенні дозвілля з дитиною"? Коли пролунав натяк на залякування ми просто втікли серед ночі до подруги, а далі до моїх батьків.
Цікавить ще питання, т.як попри все я працювала, і навіть більше за нього заробляла, чи можна доказати, що автомобіль повністю куплений у шлюбі за мої кошти і підтверджений документами про доходи і оплати, був придбаний за особисті кошти і не підпадає під сумісну власність? Бо жили вже як два сусіди з ним, не "завдяки, а вопреки" те авто набуте.
"Разом з тим у постановах від 3 червня, 16 грудня 2015 року та 18 травня 2016 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя."
Заздалегідь вдячна!