[11 Грудня 2019 11:25] ƪ Ꮢ Ҿ Ɲ: І ще одне «наболіле» до вас...
Знайомий чоловіка попросив у нас авто на декілька днів кудись з‘їздити. Ми дали. Через тиждень він перестав відповідати на дзвінки. Потім тел. взагалі пропав зі зв‘язку. Пошуки дома і в знайомих були безрезультатні. Через місяць ми звернулись в поліцію (напряму до слідчого, знайомого), щоб написати заяву на угон. Слідчий його якось видзвонив, хоча від чоловіка трубку ні разу ніхто не брав, а потім взагалі був відключений.
Приїхавши у відділок, знайомий розказав, що це авто ніби є спільним, він давав на нього гроші (більше 50% суми) і що ми йому ще й гроші за нього винні. Тому він і забрав його. Ніякого документального підтвердження цьому нема. Авто зареєстроване на чоловіка.
Зараз слідчий каже, що ніякої заяви прийняти, ні в орієнтування машину поставити він не може, бо був факт добровільної передачі. Тим більше, у знайомого інша версія всього цього. Тобто його слово проти нашого. Тут ніби тільки в суд подавати і судитись.
Але як я уже дізналася пізніше, угоном є заволодіння автомобілем всупереч волі його власника або законного користувача, і не є злочином вилучення автомобіля з добровільного дозволу «господаря» машини. При цьому, дозвіл НЕ МОЖЕ вважатися добровільним, якщо він отриманий з метою викрадення в результаті погроз, застосування фізичної сили, ОБМАНУ, ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ і т.п. (що й було у нашому випадку).
І на крайній випадок, є стаття 191 ККУ.
За якою все-таки статтею буде правильно заявити про цю ситуацію в поліцію?

Дуже дякую за відповідь!