На вихідні з'їздила до батьків у Луцьк. Ще в поїзді розболівся кутній зуб, випала пломба. О дев'ятій ранку побігла в міську стоматклініку. Картку тут маю ще зі школи. У реєстратурі медсестра з високо зачесаним хвостом цікавиться, де я працюю і виводить на картці "Журналіст. Газета "По укр.". Моє видання називається "Газета по-українськи".

У черзі я сьома. У вихідний приймає один черговий лікар. Через півтори години заходжу. Вітаюся.

- А чого ви не постукали? - прискіпливо вдивляється в мене неголений лікар.

- Я стукала.

- Не стукайте так тихо. Я не почув. Ви - журналістка? - дивиться в мою картку. - Терпіти не можу журналістів. Навіть руки об вас не хочу мастити! Ви всі під Януковича лягаєте. Вчителі й шахтарі - й то не такі жополизи.

Кажу, що ніколи не писала нічого хорошого про Януковича.

Став такий нєрвний, бо з дружиною розійшовся

- Через вас російський флот до 2042 року оставлять у Севастополі. А ваш московський патріарх Кирило їздить в Україну, як на гастролі. Ідіть із мого кабінету геть, щоб я вас тут більше не бачив!

Він встає зі стільця і широко відчиняє переді мною двері.

Шукаю на першому поверсі кабінет завідувачки. Кажу, що прийшла писати скаргу на чергового лікаря. Розповідаю, як хвилину тому виставив мене за двері.

- Голубко, присядьте. Не пишіть нічого, дуже вас прошу. На нього вже одну доповідну накатали, - каже вона. - Взагалі він у нас спокійний. А став такий нєрвний, бо з дружиною розійшовся.

Пропонує записати мене в понеділок до найкращого лікаря. Але зуб болить. Через дорогу йду в приватну клініку, без черги ставлю там пломбу за 400 гривень. У міській обійшлося б учетверо дешевше.

Під звуки бормашини згадую, що живого Януковича бачила двічі: під час його інавгурації, коли відбувався молебень у Києво-Печерській лаврі. І на 25-ту річницю аварії на ЧАЕС - там теж відправляли службу. Двічі охоронці в мене відбирали пилочку для нігтів і газовий балончик. Боялися, що ушкоджу президенту. А насправді в Луцьку він нашкодив мені.

Анна УСІК, Газета по-українськи